Приручити Дикого - Анна Лященко

Раян

А моя дрібна — молодець! Так осадити цю місцеву знаменитість, що запишалася! Я важко стримую сміх, мені не хочеться зайвих неприємностей з Ельвірою. Вона хоч і не блищить особливим розумом, але в місцевій дівочій тусовці – явний лідер. І зі своїми подружками може влаштувати нестерпне життя Караді. Але дрібна її не боїться! Оминає драконицю, що заявила на мене права, обдаровує мене нищівним поглядом і гордо йде з високопіднятою головою.

Браво, кохана!

Ось тільки ... Дивлюся вслід Караді, що віддаляється, і намагаюся зрозуміти, що ж все-таки щойно сталося. Моя Істинна збагрила мене іншій дракониці, навіть не спробувавши поборотися за наші стосунки? Тобто, я так розумію, був би на моєму місці зараз Дикий (ух, скільки ж разів я пошкодував про те, що не зізнався у всьому дрібній!), то від цієї зеленої курки Ельвіри й пір'я не залишилося б!

Але, на жаль, я – не він. В очах Каради, я лише гарненький принц, кумир усіх місцевих дівчат. І мене, принца Диких Земель, просто кинули Смарагдовій дракониці, як обгризену кісточку дворняжці.

Ричу і розвертаюсь до Ельвіри. Принагідно намагаючись згадати, що там брат говорив про домовленості на найвищому рівні і які є варіанти розв'язання дипломатичних проблем між нашими державами, якщо я вб'ю студента… Точніше студентку… Яка ну зовсім небагато – донька міністра зовнішньої торгівлі Імперії. До речі, цей шлюб батько схвалив би.

Але, Некрилаті Боги, я не наслідний принц, а значить, мені це просто так з рук не зійде. Прийдеться шукати інші способи провчити цю зелену. Я задумався, а може, скористатися нагодою і…

Переходжу з рику на шипіння, тому що воістину «геніальна» думка відвідує мене: А що якщо змусити Караду ревнувати? Істинність збунтується якщо Пару будуть нахабно виводити в неї з-під носа, і дрібна вчепиться в принца!

Скільки разів потім пошкодую про це своє рішення, я зараз ще не знаю, а тому змінюю вискал на милу усмішку, беру Ельвіру під руку, і на очах у всіх ми з нею віддаляємося в сад.

Карада

Принц просто сміявся з мене!! Звичайно, пісочна степова ящірка та Золотий Дракон, принц Диких Земель! Ельвіра права, це виглядало б не просто смішно, а швидше викликало жалість до принца в оточення. Навіть якби між нами була Істинність, швидше за все принц ховав би мене від усіх до кінця моїх днів. Та і його родина навряд чи пережила б таку ганьбу, як поява така як я на офіційних заходах. Ще не факт, що мене не прикопали десь у горах. Тож можу тільки порадіти, що принц та Ельвіра разом, і мені нічого не загрожує.

З гордо піднятою головою віддаляюся від цієї закоханої парочки, краєм ока помітивши, що принц ніжно тримає Ельвіра під руку і щось шепоче їй на вушко.

А мені на них начхати!

Ось тільки чому так боляче всередині? Напевно, мені варто провести цю ніч у садку. Що б там не боліло, драконяча регенерація впорається! Ось тільки як пояснити все дядькові, щоб не нервував? Його гіпер опіка іноді трохи втомлює. Він часом у своїх поривах мене від усього вберегти, крутіше матусі буває! Пора б їм із Дарією вже своїх дітей завести.

Кай

Ідіот!! Ні, не так. І – Д – І – О – Т!

Раян підписав собі вирок. Коли він приповзе на животі до Каради, а те, що це станеться рано чи пізно, я не сумніваюся, вона йому пригадає сьогоднішній флірт з Ельвірою! А якщо це в нього не одноразове помутніння в мозку, а цілеспрямована дія, щоб змусити Караду ревнувати, то я, чесно кажучи, не знаю, як він із цього виплутуватиметься… Одним повзанням на животі він не обійдеться точно. Я навіть йому співчуваю. Поки небагато, але чує моє серце, далі все буде ще гірше, і він ще заробить собі штрафних балів.

Намагаюся встежити одночасно і за Раяном, і за Карадою. Дівча йде з прямою спиною і напружена до краю. Я чув слова Ельвіри та сміх Раяна. І чудово розумію, який висновок Карада зробила. А подальші дії цього золотого, але безмозкого дракона лише підтвердили слова Ельвіри. І зараз, взявши під руку місцеву красуню, Раян не просто віддаляється від Каради, а семимильними кроками, весело і підстрибом, розмахуючи прапорцем з написом «Я – ідіот», біжить назустріч колосальним неприємностям.

Я вже непогано вивчив Караду, і через певні обставини свого життя розумію, що таке справжнє кохання, і як швидко у жінок воно може перетворитися на люту ненависть. А помножена на Істинність... Ох, чує моє серце, у принца будуть величезні неприємності. А отже, і в мене теж. Як ми з моїм золотим дурнем з цього виплутуватимемося, я не уявляю. Розповісти все Караді вже не варіант. Момент втрачено. І не один. Раян копає собі глибоку яму, і сам її дно втикає гострими кілками.