Обурливо гарна, або Ліки Його Високості - Ольга Обська · автор

Арттерик зайшов до зали засідань і спокійною величною ходою пройшов до столу. Він не хотів показувати свого настрою навіть членам Великої Ради. Не хотів, щоб хоч один єдиний жест видав його хвилювання. І так при дворі почали розповзатись чутки про нездужання принца. Не можна їх підживлювати.

Кам'яні стіни лунко відбивали звук його кроків. Арттерик спеціально колись вибрав саме цей зал для проведення засідань. Величезний порожній похмуро-величний — ні килимів на підлозі, ні драпірування на стінах. Лише темний камінь. Ніщо не має відволікати увагу королівських Радників.

Арттерику подобалося, яку атмосферу створюють ці голі холодні стіни, але не сьогодні. Сьогодні вони тиснули на нього, посилювали тривогу, яка прокралася в душу з ранку після кінної прогулянки з Твінсеном. Арттерику здалося, що син дуже швидко втомився. Невже хвороба вже почала проявлятись? Арттерик так сподівався, що син має ще як мінімум кілька років.

Члени Великої Ради піднялися, щоб привітати Арттерика. Вже всі на місці. П'ять магістрів — найсильніших магів королівства. Раніше до Ради входили лише вони. Але з недавніх пір право бути присутнім на засіданнях отримала ще одна людина — королівський цілитель. Він теж підвівся і відважив незграбний уклін. Арттерик дуже вірив у Тельмара. Якщо хтось і може врятувати сина, то лише він. Хоча й він не дає жодних гарантій. Єдине, що обіцяє — продовжити наскільки можливо період, коли Твінсен відчуватиме бадьорість і ні про що не здогадуватиметься.

У будь-якому разі треба поспішити. Трон не повинен залишитися без спадкоємця. Королівство і так довго лихоманило після зміни королівської династії, яка трапилася якраз на Арттериці. Ще одного потрясіння країні не пережити.

Він зайняв місце на чолі столу і дав команду своїм радникам сідати.

— Сьогоднішнє засідання буде присвячене фестивалю наречених, початок якого я збираюся оголосити через три дні.

Арттерик здогадувався, що не всі розуміють, до чого такий поспіх. Щоб припинити непотрібні розпитування, обвів членів Ради владним поглядом, показуючи, що це рішення остаточне, і він не чекає жодних коментарів з цього питання.

— Я скликав вас, щоб обговорити список запрошених. Я вважаю, що на фестивалі мають бути незаміжні юні дівчата з найвпливовіших родів Півдня, Заходу та Сходу. Сподіваюся, із цим проблем не виникне.

Радники закивали головами.

Арттерик вже мав готовий список. Він передав його Магістру Деміру, який сидів праворуч.

— Перевірте їх усіх на надійність. І якщо не виникне нарікань, передайте до секретаріату, щоб розсилали запрошення.

— Буде зроблено, Ваша Величносте.

Тепер Арттерик мав повідомити новину, яка стане несподіваною для всіх у цій залі.

— Принц Твінсен побажав, щоб цього разу фестиваль проходив у відповідності до давнього закону, згідно з яким серед запрошених має бути хоча б одна дівчина з кожної провінції. А отже, ми маємо запросити на фестиваль північницю.

Арттерик ледве стримався, щоб не скривитися. Чого не скажеш про Радників. Не всі вони так майстерно володіли мімікою. Він упіймав на обличчях деяких з них зневажливі вирази.

— Ваше завдання відшукати потрібну претендентку. Дівчина має бути стриманою, вихованою та бажано непомітною. А також вона має бути достатньо розумною, щоб розуміти, що запрошена лише заради дотримання традиції і ніхто всерйоз не розглядає її як потенційну наречену. Її єдине завдання — не осквернити фестиваль негідною поведінкою, не перетворити його на фарс.

— Ваша Величносте, але таких серед жителів півночі немає. Вони всі нестримні, надмірно емоційні та порочні, — похитав головою Магістр Рейлін, спровокувавши гомін підтримки. Радники здивовано переглядалися між собою, і лише один дивився в очі Арттерику.

Історія Крайдана перевернула душу. Він пішов, а у Сніжани розболілося в грудях. Від безвиході її лихоманило. Вона нічим не може допомогти йому. Та навіть собі не може.

Сніжана насилу змогла взяти себе в руки. Час нестримно летів. Їй треба було збиратися в палац до цілителя. І насамперед перетворитися на блондинку. Вона набрала в коритце води. Поставила його на полицю у вбиральні. Капнула, як наказав Тельмар, три краплі сумнівної каламутної рідини, яка мала запах гірший, ніж земний нашатир. Вже зібралася вмочити волосся, але раптом почула звук, що дуже сильно нагадує скрип дверей. У спальню хтось зайшов.

Сніжана так і завмерла, схиливши голову над коритцем, не вірячи своїм вухам. Крайдан повернувся?! Його не взяли під варту? Серце пірнуло в живіт, а потім виринуло і шалено закалатало десь у горлі. Вона стрімголов вискочила з вбиральні.

Але в кімнаті на неї чекав не Крайдан — четверо високих кремезних чоловіків в уніформі, в яких відчувалася військова виправка. Сніжана не знала, що й думати. Їхні обличчя не виражали жодних емоцій — кам'яні маски.

— Анабель із Лаамарії? — запитав той, що виглядав старшим. І не чекаючи її відповіді, скомандував: — Ідіть за нами. У нас наказ Його Величності доставити вас до нього.

_________________________________

Сьогодні ШІ створив для нас портрет короля Арттерика. Суворий і похмурий, охоплений невеселими думками.

І ще одна ілюстрація. Зал засідань Великої Ради. Величезний порожній похмуро-величний. Нічого зайвого — лише кам'яні стіни та кам'яна підлога.