Обурливо гарна, або Ліки Його Високості - Ольга Обська · автор

Сніжана зрозуміла, що робити.

— Я вважала, що знайду із земляком, вихідцем з Півночі, порозуміння…

Вона ще не домовила фразу, коли цілитель завмер. Схоже, влучила в ціль! Він розвернувся до неї геть блідий. Піт виступив на лобі. Губи перетворилися на дві білі смужки.

— У тебе справді є дар? — прошипів собі під ніс.

Довго мовчки дивився у вічі. Потім підійшов і зажадав голосом, від якого волоски на потилиці стали дибки:

— Якщо хочеш у мене працювати, заприсягнися, що нікому ніколи не розповіси про мою таємницю.

— Присягаюся, — видавила Сніжана. Обіцянка далася важко.

Вона не знала, друг перед нею чи лише тимчасовий союзник, який легко може перетворитися на ворога.

Обличчя Тельмара почало набувати природного кольору.

— Прийдеш завтра після обіду, — проскрипів він. — Зранку в мене справи. І ось ще що, — цілитель підійшов до однієї з підвісних полиць і підняв якусь ганчірку, яка прикривала пляшки. Взяв ту, у якій хлюпалася найкаламутніша рідина, і вручив Сніжані. — Розчиниш три краплі в коритці з водою і ретельно змочиш волосся. Від коренів до кінчиків. Робитимеш це раз на три дні.

Сніжана зрозуміла, що якщо хоче працювати на Тельмара, то теж має стати не північницею — знебарвити волосся.

— Іди.

________________________________

Мої хороші,
Свіжі роботи нашого талановитого ШІ:)
Портрет королівського лікаря Тельмара. У його достоїнствах немає доброзичливості, до того ж, як виявилося, у нього є страшна таємниця... Але може, він хоча б гарний лікар?

А це його кабінет, такий не схожий на кабінет сучасного лікаря;)