Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд

— Це було давно, і з тих пір я майже не стріляв. І потім, боюся, він сказав так, щоб ти менше турбувалася.

Річард поцілував Келен, і чоловіки вийшли на вулицю. Келен стояла на порозі і дивилася їм услід. Чандален, побачивши її, зробив вигляд, що перебирає стріли.

Помітивши це, Пріндін і Тоссідін постаралися приховати посмішки.

Річард озирнувся. Його явно турбували ті, хто йшов позаду. У порівнянні з ним вони здавалися карликами, але у кожного карлика був лук з отруєними стрілами, і далеко не всі відчували до нього симпатію. Келен мимоволі поїжилась.

Везелен, що стала поруч, немов прочитала її думки.

— Савідлін обіцяв прослідкувати, щоб з Річардом нічого не сталося, сказала вона. — Не турбуйся, Чандален не стане робити дурниць.

— Питання тільки в тому, що саме він вважає дурницею.

Везелен витерла руки об поділ і повернулась поглянути, чим зайнятий Сіддін.

Той колупав пальцем землю, до крайності незадоволений тим, що його залишили вдома. Постоявши над ним кілька секунд, Везелен легенько ляснула сина ганчіркою:

— Біжи, грайся. — Сіддін стрілою вилетів за двері, а Везелен повернулася до Келен. — Молоді не розуміють, як прекрасне життя. — Вона похитала головою.

— І яке коротке.

— Напевно, тому всім нам хочеться повернути молодість.

Везелен кивнула:

— Напевно. — Її смагляве обличчя освітилося чарівної усмішкою. — Так якому кольору ти віддасиш перевагу для весільного плаття?

Келен задумалася, посміхаючись своїм думкам:

— Річарду подобається синій.

— Чудово! — Вигукнула Везелен. — У мене є якраз те, що потрібно. Я приберігала його для особливого випадку.

Везелен пішла в маленьку спальню і повернулася з невеликим пакунком. Присівши поруч з Келен, вона розгорнула його і поклала їй на коліна чудовий відріз глибокого синього кольору. По темному фону були розсипані блакитні квіти. Келен подумала, що з нього вийде запаморочливе плаття. Вона пропустила тканину між пальців.

— Яка краса! Звідки він у тебе?

— Виторгувала у сіверян. — Вона поплескала себе по голові. — Їм сподобалися мої глиняні чашки, і я обміняла їх на тканину.

Келен знала, скільки коштує така тканина. Везелен довелося віддати за неї гору посуду.

— Я не можу прийняти його, Везелен. Ти заробила його важкою працею. Він твій.

Везелен критично оглянула блакитну тканину:

— Дурниці! Ви навчили нас робити дахи, які не протікають. Ви врятували мого сина з біди, а заодно позбавили нас від цього старого дурня, Тоффалара. Мій чоловік став старійшиною, і він ніколи не був такий щасливий, як в той день. Коли Сіддіна викрали, ви відшукали його і привезли назад. Ви вбили того, хто хотів поневолити весь світ. Що в порівнянні з цим жалюгідний клаптик тканини? Я буду пишатися тим, що Мати-сповідниця Серединних Земель одягне на весілля сукню, зшиту моїми руками. Я знаю, у тебе безліч вишуканих нарядів і дивовижних речей, привезених здалеку, але що ще я можу подарувати своїй подрузі? Не я роблю тобі послугу. Ласку робиш мені ти.

Очі Келен наповнилися сльозами.

— Ти навіть не уявляєш, як я щаслива чути твої слова, Везелен.

Бути сповідницею — значить вселяти людям жах. Скільки я себе пам'ятаю, люди боялися й уникали мене. Ніхто не ставився до мене, як до жінки, ніхто навіть не говорив зі мною, як з жінкою. Тільки Річард розгледів в мені мене. Жодна господиня не запрошувала мене в свій будинок. Жодна мати не дозволяла мені потримати на руках її дитину. — Вона витерла сльози. — Це плаття стане найкрасивішим і найдорожчим з усіх, що у мене є і будуть. Я буду носити його з гордістю, бо його зшиє мені подруга.

Везелен, примружившись, глянула на неї:

— Коли твій чоловік побачить тебе в цій сукні, йому відразу захочеться зробити тобі дитинку.

Келен засміялася крізь сльози. Вона ніколи не дозволяла собі навіть мріяти, що хтось буде ставитися до неї інакше, ніж як до сповідниці.

Весь ранок вони займалися шиттям. Везелен раділа тому, що вона це плаття пошиє, а Келен — тому, що буде його носити. В Ейдіндрілі було безліч майстерних кравчинь, але жодна не змогла б зрівнятися з Везелен з її кістяними голками.

Втомившись від роботи, вони перекусили коржиками з тави і курячим бульйоном.

Везелен сказала, що продовжить шиття ввечері, і запитала, чи не хоче Келен зайнятися чим-небудь ще. Келен відповіла, що з задоволенням приготувала б що-небудь.

Буваючи в Племені Тіни, Келен ніколи не їла тут м'яса. Вона знала, що люди Тіни їдять людське м'ясо, їдять своїх ворогів, щоб дізнатися їх таємні думки. Не бажаючи нікого ображати, вона говорила, що не їсть м'яса взагалі. Знаючи про це, Везелен запропонувала потушити овочі, і Келен з радістю погодилася, тим більше що вчора Річард відреагував на м'ясо досить дивно.

Вони нарізали тави і ще якісь невідомі Келен овочі, додали перець, квасолю, горіхів і, приправивши все це зеленню і сушеними грибами, поклали у велику каструлю. Везелен підкинула у вогонь полін і, сказавши, що чоловіки навряд чи повернуться до темряви, запропонувала сходити до великих печей на площі, поговорити з іншими жінками, а заодно спекти хліб. Келен погодилася.

— Ми будемо обговорювати твоє весілля, — сказала Везелен. — Весілля — це така подія, про яку завжди приємно поговорити. Особливо, — вона посміхнулася, — якщо поруч немає чоловіків.

Келен з радістю виявила, що тепер молоді дівчата вже не соромляться її і охоче з нею розмовляють. Жінкам постарше не терпілося обговорити майбутнє весілля, а молодих цікавили далекі країни. Ще їм хотілося знати, чи правда, що чоловіки коряться Матері-сповідниці і виконують її накази. Затамувавши подих, вони слухали розповіді Келен про Раду та про те, як Мати-сповідниця захищає племена, схожі на їх власне, від загрози вторгнення з боку великих і сильних держав. Келен пояснила, що користується своєю владою над людьми тільки в крайньому випадку і в рівній мірі служить усім народам Серединних Земель.