Академія Мірравель. Проти вітру - Анна Потій

— Як ви можете таке говорити, архімагесо Тіррено? — обурилася я. Хоч вона і пропонувала мені називати себе бабусею, але я ще не звикла, до того ж точно не тоді, коли ми сперечалися. — Маг Кадвалар — хороший, а у вас просто упередження проти вивчення темних магів. Я не шпигуватиму за своїм викладачем. Вам має бути соромно мені таке пропонувати.

Архімагеса Тіррена трохи чаєм не подавилася від моєї заяви. Закашлялася, відставила чашку і суворо подивилась на мене.

— Ти не все про нього знаєш, Кетто, і склала невірне враження про цю людину.

— Ви просто його не любите, тому так кажете, — я надулася. Маг Кадвалар мені справді подобався, він цікаво вів заняття, був уважним до кожного студента, з радістю ділився своїми знаннями та заохочував дискусії. Він не ставив свою думку вище за інших, він давав нам висловитися і при необхідності м'яко направляв у правильне русло, якщо ми помилялися. Він був чудовим викладачем і мені не подобалося, що архімагеса постійно на нього намовляє.

Архімагеса закрила обличчя руками і кілька разів глибоко вдихнула, наче намагалася впоратися з гнівом. Зовні вона виглядала спокійною, але здавалося, що всередині неї вирує ураган.

— Давай я тобі розповім, як усе було, а ти сама зробиш висновки. Добре, Кей?

Я кивнула.

— Ще років 30 тому Кадвалар розробив ритуал перетворення зараженої темною магією людини назад на світлу. Він просив дати йому полонених темних магів для експерименту, але ніхто не вірив у те, що йому вдасться. Ритуал був досить сумнівним, небезпечним. Та й ми рідко ловили темних, в основному їх відразу ж убивали, якщо тільки не хотіли вибити з них якусь інформацію. Вони ж зло. На той момент полонених у нас не було, а ловити спеціально для Кадвалара ніхто не хотів. Тоді він пішов іншим шляхом. Умовив свого друга заразитися темною магією, той з дурощів погодився. Ось тільки вони обоє не врахували, що свіжа темна магія дуже руйнівна і контролювати її складно. Друг його втік, убив двох світлих і заразив трьох, перш ніж Кадвалару вдалося його зловити, замкнути та зцілити. Ритуал виявився робочим, але трохи сирим: друга він від темної магії позбавив, але заразив залишковою темною енергією свого помічника, а в друга тимчасово помутився розум. Всі наслідки його експерименту довелося розгрібати нам: допрацювати ритуал і допомогти його другові впоратися зі всім цим. Так, Кадвалар започаткував хорошу справу, але будучи пустоголовим юнаком, він наплював на безпеку і думав лише про власні амбіції, що є неприйнятним. За це він і одержав на горіхи.

Я дивилася на архімагесу Тіррену на всі очі. Маг Кадвалар зовсім не так подав мені свою історію.

— Але маг Кадвалар сказав, що зміни у його ритуалі були несуттєвими…

— А ти б з радістю розповідала всім, як сильно накосячила? Він просто любить здаватися важливим у чужих очах. Може, він і непогана людина, але як дослідник він нерозумний. Вчений маг повинен сто разів подумати, убезпечити себе і не ризикувати марно, а Кадвалар — ризикова людина. Його покарали за неприпустимі методи. І він не змінився, він завжди буде ризиковим. Тому я так уважно за ним стежу і тебе прошу не зводити з нього очей, Кей.

— Добре, бабусю Тіррено, — я вирішила спробувати назвати її цим зверненням і вона одразу тепло мені посміхнулася. — Я буду за ним приглядати.

Я вийшла з кабінету архімагеси Тіррени сповнена розчарувань. Я не очікувала, що мій викладач виявиться таким, а ще мені було боляче, що він мені збрехав. Адже я йому вірила. Навіщо ж він так зі мною? 

Після розмови з архімагесою я одразу пішла до Дема. Незважаючи на те, що була вже 10-а вечора, він усе ще сидів у залі бібліотеки. Декілька студентів писали реферати за столами і він не міг залишити їх без нагляду.

— Ти знав, що зробив маг Кадвалар зі своїм другом? — я потягла Дема до кінця бібліотеки, де на всю стіну розташувалися панорамні вікна з квітковими горщиками перед ними. — Усю справжню історію?

— Знав.

— Він тобі розповів чи твоя бабуся?

— Бабуся розповіла, коли дізналася, що я з ним почав займатися, а потім я запитав у нього і він підтвердив її історію.

— І тебе це не відштовхнуло? — я здивувалась. Дем так спокійно говорив про це, ніби нічого незвичайного не було в тому, щоб використовувати друзів для ризикованих експериментів.

— Ні. Я, звичайно, не схвалюю його методи, але людям властиво помилятися.

— А якби він запропонував тобі взяти участь в одному з його експериментів? Ти погодився б? Чи дозволив би використовувати себе для науки?

— Що за нісенітниці, Кетто? — Дем притиснув мені палець до губ, тому що я говорила надто голосно. Але я не могла говорити тихо, мене обурювала поведінка мого викладача. — Ти кажеш так, ніби маг Кадвалар лише експериментами і займається та регулярно залучає до них своїх студентів.

— Та всяке може бути… — я невпевнено знизала плечима. — Я ж з ним не так давно спілкуюся, як ти.

— А може ти думаєш, що я настільки дурний, що дозволив би себе використати, га, Кетто? — в очах Дема читалося невдоволення. Схоже, його дуже засмутило моє припущення, що він міг приєднатися до експериментів свого вчителя.

— Та всяке може бути… — я не знала, що ще відповісти. Я переживала за Дема, не хотіла, щоб він вляпався в неприємності, а він бачив лише образи у свій бік.

— Тобто ти цілком серйозно думаєш, що я настільки дурний і нерозважливий, що дозволив би себе втягнути в сумнівну авантюру? — тепер уже кричав Дем.

Я стояла мало не плачучи. Ми вперше з Демом сварилися і це було дуже неприємно. Я думала, що ми одне одного розуміємо, у нас немає розбіжностей і ми завжди зможемо спокійно побесідувати та обговорити те, що нас хвилює. Виявилось, що ні.

— Я просто за тебе переживаю… — спробувала я виправдатися.

— Ти вважаєш мене дурнем, Кетто? — Дем узяв мене за плечі й заглянув у вічі. У мене не було сил відвести погляд і я відчувала, як від його претензій мене охоплює холод.