Академія Мірравель. Проти вітру - Анна Потій

Я шумно видихнула. Як же я не любила ці забобони! Але випадок Ніди був особливий: її надто виснажили сни про темних, вона інакше не могла. Тим не менш, я зробила мляву спробу її переконати.

— Айна у безпеці тут. Її сестра в академію не поткнеться. Архімагеса Тіррена нас захистить, ти ж знаєш. І я не можу залишити Айну без підтримки, надто багато хто від неї зараз відвернувся.

— А якщо вона піде додому і сестра нападе на неї поза академією? Ти ж знаєш, симптоми не одразу виявляються. Заражена людина може мати темну силу і несвідомо інфікувати інших.

— Айна не збирається ходити додому поки що. І ти чудово знаєш, Нідо, що несвідомо, дотиками чи випадковою магією можна інфікувати або дітей, або дуже слабких магів. Тобі точно боятися нічого.

— Знаю, але я все одно боюсь.

— Просто не думай про темних, Нідо.

— Але як?

— Займися домашніми завданнями, — я посміхнулася до подруги і встала з дивана.

Ніда тільки пирхнула.

— Гаразд, я до Дема.

— Помирились все-таки? — Ніда закотила очі. Вона теж встала, але попрямувала у бік ванної кімнати.

— Я кохаю Дема, а він кохає мене. Змирися вже з цим, подруго, — я жартівливо штовхнула її в плече і вийшла з кімнати.

Перед тим, як піти до бібліотеки, я збиралася забігти до їдальні і взяти якийсь сендвіч. Повноцінно обідати не хотілося, але щось перекусити не завадило б. Я вже майже дійшла до їдальні, як назустріч мені вискочила Айна — вся в сльозах і забруднена їжею. Вона не помітила мене, тож я схопила її за руку, чим сильно налякала.

— Це я, Айно, заспокойся, — Айна нарешті зрозуміла, хто поруч із нею і перестала вириватися. — Тебе образили?

— Вони обзиваються, — схлипнула Айна. — штовхнули мене. Я навіть поїсти не встигла.

— Іди до своєї кімнати, переодягнися, а я принесу тобі туди поїсти за 5 хвилин. Що тобі взяти?

— Кашу з квасолею. І чай, якщо не складно.

Айна витерла сльози рукавом блузки і поспішила втекти до своєї кімнати, доки ніхто до неї не пристав знову. Я провела її сумним поглядом. Айні треба якось допомогти. Вона надто слабка духом, вона сама не впорається. Я зайшла в їдальню і, набравши повну тацю їжі, рушила до Айни. Їсти поза їдальнею не заборонялося, але все-таки краще було їсти тут. На любителів поїсти в іншому місці зазвичай поглядали з несхваленням, але мені було начхати. Я на боці добра. Я знаю правду, як сказала архімагеса.

Айна накинулася на їжу, тільки-но я поставила тацю на стіл. На відміну від мене, у неї від стресу підвищувався апетит. Я ж не вміла заїдати смутки та тривоги, в такі моменти мені взагалі шмат у горло не ліз. Я з'їла свій сендвіч з копченою куркою, сиром, помідором і салатом, запила чаєм і, попрощавшись з Айною, вийшла з кімнати. Мені дуже хотілося зайти до Дема, але зараз у мене були важливіші справи. Я пішла до архімагеси Тіррени. Постукавши у двері, я, не чекаючи дозволу, увійшла всередину. Архімагеса Тіррена невдоволено підвела на мене погляд. Вона переглядала якісь папери за своїм письмовим столом.

— Кетта Віралані? — голос архімагеси звучав суворо. — Хіба я дозволила тобі увійти?

— Бабусю Тіррено, потрібна ваша допомога, — я мило посміхнулася, сподіваючись, що неформальне звернення розташує її до мене.

— Що трапилося? — архімагеса справді пом'якшала і махнула в бік стільця, пропонуючи мені сісти.

— Треба щось робити з Айною. Вона надто слабка, щоб протистояти нападкам. Їй навіть у їдальні нормально поїсти не дають.

— А що ти від мене хочеш? Я не можу бути її особистим охоронцем.

— Проте ви можете зібрати всіх студентів та розповісти їм, що родичі заражених не є проблемою та ображати їх неправильно. І взагалі, введіть покарання за знущання на цьому ґрунті, ви ж ректорка! Чого вам вартує?

— Ти вважаєш, що все так погано? — архімагеса дивилася на мене серйозно, навіть папери свої відклала.

— Так. Ви цього не бачите, бо у вашій присутності ніхто знущатися не стане, а я бачу. Адже ніхто, крім моїх друзів не знає, що я зустрічаюся з онуком ректорки. Вони навіть не підозрюють, що я можу доповісти на них, — я посміхнулася. Мені, звичайно, не подобалося користуватися своїм становищем, але заради благої цілі, заради захисту подруги я не могла вчинити інакше.

— Мабуть, ти маєш рацію, Кетто, — архімагеса на подив швидко здалася. — Настав час провести всезагальну лекцію про забобони та страх. Іди відпочивай, мені потрібно обміркувати, що сказати вам і як вас захистити не лише від темних магів, а й одне від одного.

З почуттям повного задоволення від виконаного обов'язку, я покинула кабінет архімагеси і пішла нарешті до Дема. З ним також треба обговорити ситуацію з Айною, а ще з магом Кадваларом. Я не лише хотіла підтримати Айну морально, а й сподівалася, що нам вдасться зробити щось для повернення її сестри. А з цим допомогти міг лише маг Кадвалар. Нехай я тепер і менше йому довіряла, але він все ще розбирався в темних магах краще за інших. Якщо вже хтось і міг врятувати Арейну Толені, то тільки Кадвалар Павадані. 

Вислухавши історію Айни, Дем погодився допомогти їй.

— Не знаю, чи дозволить тобі маг Кадвалар брати участь у пошуку сестри Айни, але мені він точно не заборонить.

— А чому він може мені заборонити?

— Ти його студентка і він несе за тебе відповідальність у стінах академії. Якщо з тобою щось трапиться, особливо щось пов'язане з його предметом, бабуся йому голову відірве. І не лише бабуся. Приїдуть розбиратися міністри зі столиці, а це вплине і на бабусю. Ще одного конфлікту з ними маг Кадвалар не винесе. Тож якщо він заборонить тобі брати участь, то не наполягай. Добре, Кей?

Мені, звичайно, хотілося особисто знайти Арейну Толені і навчитися перетворювати темних магів на світлих, але я не хотіла створювати проблем академії. Нехай я стала менше довіряти магу Кадвалару через ту історію з його другом, але підставляти архімагесу Тіррену я точно не хотіла. Домовившись із Демом, що завтра він підійде після закінчення заняття з захисту від темної магії, я пішла спати. Надто вже емоційним видався день. Я потребувала гарного відпочинку.