Крок за горизонт - Анна Ліє Кейн
Знайома кімната набула чіткості та наповнилася фарбами. Здалося, що я виринула з-під води, але вийшла сухою. Повернула голову й оглянула королівські покої. Невже я повернулася?
Ура! Цього разу мені нарешті покажуть єдинорога?
Хоча мені й Інгемара вистачить... виключно для того, щоб переконатися, що я правильно його намалювала.
Варто було мені підвестися з ліжка, як у кімнату увійшли служниці, низько вклонилися і завмерли. Я спантеличено вивчила їх верхівки поглядом і запитала:
- Ви чого?
- Доброго ранку, пані, - відгукнулися хором, а продовжила Віві: - Ми можемо узятися до роботи?
- Звичайно, - знизала плечима, відзначаючи, що минулого разу вони не питали дозволу. Якесь нововведення?
- Де мій чоловік? - уточнила я у Віві, коли вона допомагала мені вдягнути сукню. Корсет знову неприємно стискав ребра, але картинка в дзеркалі мені подобалася.
Дзеркало…
Я раптом ошелешено завмерла і придивилася до оправи. Справді схожа на те, що я бачила у пентхаусі. Хм, як мені міг наснитися предмет раніше, ніж я його побачила в житті? Адже це дзеркало тут знаходилося і в минулі рази. Хоча, можливо, здалося.
- Зараз у нього тренування, - тихо і поступливо відповіла Віві, ніби боялася потривожити королівські вуха хоч одним зайвим звуком.
- Тренування? - зацікавилася я, а в голові вже замиготіли картинки з рекламних буклетів спортзалів, на яких зображені спортивні чоловіки без футболок, що хизуються кубиками на животі.
- Вони з паном Рунольвом у тренувальній залі. Вправляються на мечах.
Уява послужливо стерла гантелі й намалювала спокусливому чоловікові меч. Мені точно потрібно подивитися на це тренування!
- Проведи мене туди!
- Але це в іншому крилі палацу, - розгубилася служниця. Я здивовано глянула на неї. Невже йти так далеко? Чи мені не можна залишати виділену частину будівлі?
Від мого погляду дівчина знітилася, схилила голову і забелькотіла:
- Вибачте, Ваша Величність, я дозволила собі зайвого. Звісно, я проведу вас. Ваше бажання – закон.
Я навіть розгубилася. Ото б зі мною так деякі підрядники розмовляли! А то постійно намагаються влаштувати скандал і стосунки з'ясувати, а після цього ще й ціну загнути!
Віві справді повела мене у бік іншого крила. За нами, гримаючи кольчугами, слідували вартові.
- Віви, а у палаці дуже небезпечно? - я поморщилась від металевого звуку.
- Звісно, ні, - злякано відповіла дівчина. - Король робить все, щоб вам було безпечно в будь-якій частині замку.
– Тоді ми можемо попросити цих чоловіків не йти за нами? - я понизила голос до шепоту, щоб не образити охоронців. - А то вони мене нервують.
- Звичайно, - пробурмотіла Віві й зблідла. - Що ви накажете з ними зробити?
- Нууу, - я задумливо глянула через плече. - Нехай почекають біля моїх кімнат чи погуляють десь.
В очах служниці відобразилася велетенська мисленнєва робота, ніби вона намагалася осягнути теорію квантового безсмертя, а не одну пропозицію. Але врешті вона кивнула і жестом наказала охороні піти. Чоловіки невпевнено перезирнулися, але послухалися. Коли за спиною пролунали кроки, що віддалялися, я спокійно видихнула:
- Дякую! А то голова й так після звіту розколювалася, а тут ще вони грюкають.
Я помасажувала скроні.
- Принести вам лікарську настоянку? - охоче запропонувала Віві. Я радісно вхопилася за цю нагоду:
- Так, я була б дуже вдячна. Тільки спершу покажи мені, де тренувальний зал.
- Ось він, міледі.
- Відмінно, я чекатиму тебе всередині, - посміхнулася я нервовій служниці та попрямувала до великих різьблених дверей. Взагалі багато що в цьому палаці нагадувало витвори мистецтва. Мій погляд чіплявся за люстри, ліпнину, яскраві гобелени та портрети на стінах, дивовижні квіти у горщиках та вази різноманітних форм, що стояли на фігурних постаментах.
Але найкрасивішим у цьому палаці виявився він. Король стояв у центрі просторої зали та розмовляв з якоюсь жінкою, від цього мене раптом кольнуло ревнощами. Чому в моєму сні мій ідеальний чоловік приділяє увагу іншій? Доведеться розібратися!
Неспішно попрямувала до трійці. Рунольва (начебто так назвала його Віві) окинула швидким поглядом, а на магині затрималася довше. Те, що дівчина безперечно володіє магією було зрозуміло по її привабливій зовнішності та форменому одязі. Я вже почала трохи розуміти правила цього світу. Схаменувшись, ці двоє вклонилися, а Інгемар залишився стояти. В його очах застиг лід і це мене навіть неприємно зачепило. Зупинилася і почула відсторонене запитання:
- Навіщо ти прийшла, Альво?
Хотіла образитись на таку холодну зустріч, але подумала, що це буде безглуздо. Адже я так сильно хотіла побачити його знову… в голові майнула дурна думка, що король ображений тим, що я довго до нього не приходила. Від цього навіть усміхнулася та визнала:
- Я скучила.
Зіниці блакитних очей здригнулися, брови трохи зрушили до перенісся. Я милувалася моїм королем, відзначаючи, що натурник набагато кращий за портрет. Лола б в такого вчепилася так, що монарха довелося б цілим загоном відбивати від шанувальниці.
У мої думки безпардонно вдерся тихий саркастичний фирк. Я здивовано обернулася до магині. Вона підібгала губи та різко відвернулася.
Так. Тільки не кажіть мені, що ще й мій король знайшов собі коханку! Я від такого оберту точно зіп'юся з Майклом!
Перед моїм поглядом з'явився Інгемар. Він ступив убік, закривши собою незнайомку. Я насупилась, починаючи закипати. Зараз буде скандал!
- Я слухаю тебе, Альво, - так само спокійно повідомив король.
- Може, прогуляємось? - запропонувала, зчепивши руки за спиною. Потім схилила голову набік, намагаючись визирнути з-за Інгемара, щоб роздивитися дівчину: - Якщо ти не зайнятий...
- Не зайнятий, - різко відповів король. - Я повинен переодягнутися, ти почекаєш мене?
- Угу, - кивнула, відволікшись від спроб розглянути імовірну коханку і звернула погляд на торс чоловіка, розмірковуючи наскільки мені цікаво, що він приховує під футболкою.