Список бажань - Йон Колфер

— І мило.

— І легенький вітрець з океану.

Демони здригнулися.

— Гидота, — мовили вони водночас.

Історична мить. Уперше і, певно, востаннє Вельзевул і Миїші зійшлися на певній думці. Вельзевулові не подобалось це відчуття.

— Віднови їх. І щоб жодних ремонтних затримок. Запчастини не пливуть з Тайваню, отож ти маєш десять хвилин, перше ніж я почну шкварити матню на твоєму улюбленому шовковому костюмі. Усе зрозуміло?

Миїші низько вклонився.

— Зрозуміліше не буває, Вельзевуле-сан.

Програміст скинув свого жилета. Спина й груди були вкриті химерним татуюванням. На грудях летіли дракони, а на спині здіймалося цунамі. Набравши повні груди повітря і не вдихаючи смердючого добра, Миїші знову застромився в драговину Ригаччиної сірої речовини.

Як і кожен інтелектуал, він не міг стриматись, щоб не прокоментувати те, що сталося.

— Хвиля позитивної енергії витіснила колишню Ригаччину енергію. Знову вбила його, кажучи простіше. Вона також спустошила його пам’ять. Його голова тепер — наче порожнє відро. На щастя, голограма має копію файлів пам’яті. Проте, на жаль, голограма живиться з того самого джерела. Тобто якщо гине один, гине й другий.

Миїші приєднав шпичак до зовнішнього джерела живлення. Блакитні спалахи бігли один за одним. Вони потрапляли в Ригаччину черепну коробку, і довбонутий Ловець душ весь корчився. Гоп крутився, мов дзиґа, швидкість його мовлення зросла до чотирьохсот слів за хвилину. Його мікрочіпи миттєво увімкнули самодіагностику, і голограма почала ретельно перевіряти всі драйвери та програми. За три цілих чотири десятих секунди Гоп вирішив, що він працездатний на вісімдесят вісім відсотків. Його рухомі очі сфокусувались.

— А-а-а, великий Номер Один, — сказав він, схиляючись у низькому поклоні.

— Дякую, — нехарактерно вдоволено відповів Вельзевул. Миїші й не думав його виправляти. — А той покидьок ще ремонтується?

— Гар-р-р, — сказав Ригачка.

— На жаль, так.

Вельзевул загарчав.

— Навіть твої голограми розумніші. Скажи мені, Миїші, чому б мені не підсмажити твого стрибонутого пацика просто зараз?

— Дозвольте відповісти, — сказав Гоп, плавно нахиляючись до свого хазяїна. — На відміну від вашого Ловця душ, мої аналітичні програми, запатентовані фірмою Миїші Інкорпорейтед “Внутрішні вирішення для пекельних проблем”, відкривають мені доступ до спогадів пана Бренана і дозволяють обчислювати координати нашої втраченої душі в долині смертних.

Вельзевул глянув на Миїші.

— Він такий самий, як і ти. І говорить він так само, як ти. Ненавиджу.

Миїші низько вклонився, боячись, що від вогненного зруйнування його цифрове творіння відмежовує всього наносекунда.

— Це означає, Вельзевуле-сан, що він знає, куди вирушить Меґ Фінн.

Вельзевулові фіолетові очі сповна випромінювали його сумніви.

— Напевне?

Гоп виконав складні підрахунки.

— Судячи з відео, дівчинка вимушено одержима. Якщо вона повірить у те, що мусить завершити незакінчену справу на Землі, то керуватиме старим і, чого доброго, завершить її.

Вельзевул купився. Звичайно, він ніколи в цьому не зізнається, проте розряд на його тризубі вийшов.

— Гм-м. Тобто, як я розумію, в неї є незавершена справа?

Гоп вивів на стіну портрет відлюдькуватого чоловіка.

— Її вітчим. Франко Келлі. Меґ Фінн страшенно не любить цього чоловіка. Попри попередні вчинки, вона шукатиме нагоди поквитатися з ним.

Вельзевул невпевнено кивнув головою.

— Окей. Іще один шанс. Всього один, бо в мене немає вибору. Цей шматок жиру — єдина незареєстрована душа. Якби я міг послати кого-небудь іншого, я послав би.

Миїші зітхнув з полегкістю. Його копія поки що житиме.

— Через нещасний випадок із добром розумова здатність Ловця душ значно знизилась. Я максимально заправлю його, проте, враховуючи всі пошкодження…

— Скільки в нього часу?

— Годин дванадцять. У кращому випадку вісімнадцять. Після цього йому доведеться шукати життєвої енергії десь інде.

Вельзевул притиснув японця до стіни.

— Це й твій останній шанс, Миїші. Ти знаєш це, чи не так?

Миїші злегка кивнув головою. Аж смішно, як твій добрий настрій щезає, коли тобі загрожує знищення.

— Якщо вся твоя мудра техніка не спроможеться дістати одну крихітну душу для Повелителя, думаю, ми зможемо тебе продати й купити новішу модель. Апґрейднути, висловлюючись твоїми термінами.

Вельзевул гигикнув. Він обожнював мінятись ролями, це був його чорний гумор. Врешті-решт, він демон.

Миїші мав був пробурчати декілька образливих слів японською, проте вирішив не ризикувати. Вельзевул читає думки, ану ж він розмовляє японською?

— Звичайно, Вельзевуле-сан. Надзвичайно дотепно.

Вельзевул облизав ікла роздвоєним язиком.

— Я теж так думаю.

Комп’ютерник зітхнув. Він знову мусить копирсатись у мозкові цього потворного гібрида. Однаково що змусити Мікеланджело працювати олівцями.

Меґ розглядала свої пальці, чи то сяяння аури довкола них. Червоний — блакитний, червоний — блакитний. Такий самий фіолетовий. Але менш насичений. Здається, її життєва снага слабшає. Щораз важче думати ДІРА чи СТІЛЕЦЬ, та й висіти в повітрі не так легко, як колись. Вона пригадала, що казав Фліт, тунельний кліщ. Час збігає, тік-так, тік-так.

— Знаєш, у чому проблема? — сказала вона Лоурі, який саме намагався заснути. Завдання з розряду нездійсненних, коли поруч тебе невгамовний дух ходить туди-сюди.

— Ти прекрасно знаєш, цей номер коштує сорок фунтів за добу, — роздратовано відповів він, підводячись на лікті.

— Нащо витрачати кошти на спання? Прокинься й поговори зі