Третя крапля магії - Лариса Лешкевич

Закінчивши, Сайм підвів голову, з надією поглянув у застигле обличчя матері, але вона мовчала.

–  Що ж тепер робити, матінко? – несміливо спитав він.

– Я маю подумати, – тихо відповіла Аула, дивлячись на сина з болем, жалем, розчаруванням.

У двері постукали.

– Вибачте, пані Ауло, – пролунав поважний голос слуги, – перед будинком зібралися люди, вони стривожені. Багато хто бачив, як Сайм їхав по околиці з пораненим Лемі.

–  Іди, синку! – Аула вказала Сайму на двері, – Ти – вождь! Іди, поясни людям, що відбувається у місті…

Сайм витер сльози, схилив голову і, зчепивши зуби, вийшов геть. Можна як завгодно ридати і битися в істериці біля ніг матері, але одноплемінники повинні бачити його витриманим, впевненим у собі,  здатним приймати рішення.