Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд
Аннеліна клацнула пальцями, і двері відчинилися. Варто було б викликати теслярів, щоб полагодили дверну раму. Річард вибив її своїм Хань, навіть не відчуваючи, що робить. І це ще до розмови з Натаном.
Як тільки двері відчинилися, різка розмова в приймальні обірвався, і в отворі показалися три жінки, які очікували розпоряджень.
— Сестра Юлія, сестра Фінеллі, вже пізно. Чому б вам не піти в свої кабінети і не зайнятися паперами? Я прийму її. Сестра Верна, будь ласка, зайди.
Сестра Верна увійшла. Енн піднялася їй назустріч. Вона любила Верну, і їй не подобалося те, що вона повинна зробити. Але часу не залишалося. Енн готувалася до цього кілька століть, і ось тепер все вислизає у неї з рук… Вона не владна над часом, вона не керує подіями. Світ — на межі загибелі.
— Абатиса Аннелін, — вклонилася Верна.
— Присядь, будь ласка. Верна. Давненько ми не бачилися.
Верна присунула стілець до столу і сіла навпроти абатиси, гордо випроставши спину і склавши руки на колінах.
— Як люб'язно з вашого боку, що ви змогли приділити мені свій дорогоцінний час.
Енн ледь не посміхнулася. Навряд. «Дякую тобі, о Творець, що ти направив її до мене, коли вона в роздратованому стані. Хоч моя задача від цього і не стане менш обтяжливою, але принаймні мені легше буде виконати її».
— Я була зайнята.
— Я теж, — огризнулася Верна. — Останні двадцять з чимось років.
— Схоже, недостатньо зайнята. У нас, здається, складності з хлопчиком, якого ти привела. А його необхідно було виховати до приїзду в Палац пророків.
Кров прилила до обличчя Верни.
— Якби ви не заборонили мені застосовувати силу, я б так і зробила.
— О? Невже ти настільки слабка. Верна, що не здатна виконати покладене на тебе завдання при настільки незначних обмеженнях? Паша, незначна послушниця, здається, при тих же умовах добилася більшого.
— Ви так думаєте? Ви вважаєте, він керований?
— З тих пір, як ним займається Паша, він нікого не вбив.
— Думаю, мені дещо відомо про Річарда, — жорстко сказала Верна. — І я радила б аббатисі не бути настільки впевненою.
Енн почала перекладати лежачі на столі папери, зробивши вигляд, що уважно вивчає їх, хоча насправді не могла прочитати ні слова.
— Я прийму твої слова до відома. Спасибі, що зайшла, Верна.
— Я ще не закінчила! Я ще навіть не починала! — Енн повільно підняла очі.
— Якщо ти знову підвищиш на мене голос. Верна, то на цьому все і закінчиться.
— Будь ласка, вибачте мене, аббатиса Аннелін, але існують досить важливі речі, про які я неодмінно повинна сказати.
Енн зітхнула, роблячи вигляд, що її терпіння закінчується.
— Добре, добре, тоді ближче до справи. У мене ще багато роботи. — Склавши руки на столі, вона відчужено глянула на Верну. — Говори.
— Річард виріс зі своїм дідом…
— Рада за нього.
Верна помовчала, роздратована, що її перервали.
— Його дід — чарівник. Чарівник першого рангу. І він хотів сам навчати Річарда.
— Що ж, тепер його навчанням займаємося ми. Це все?
Верна широко розкрила очі.
— Навряд чи мені необхідно нагадувати аббатисі, що це пряме порушення перемир'я — забирати хлопчика у чарівника, який займається його навчанням.
Мені було сказано, що в Новому світі не залишилося чарівників, щоб навчати хлопчиків. Мене обдурили. Мене використали. Ми викрадали діточок. І ти змусила мене брати участь в цьому.
Енн поблажливо посміхнулася:
— Ми служимо Творцеві, сестра, і наш обов'язок — допомогти всім досягти життя вічного в сяйві Його слави. Так що значить у порівнянні з нашим обов'язком перед Творцем це перемир'я з чарівниками-язичниками?
Верна втратила дар мови.
«О Творець, мені так подобається ця жінка! Будь ласка, дай мені сили зламати її».
Натан додав свою сніжинку, тепер вона повинна додати свою.
— Мене послали на полювання, що тривало двадцять років, і я навіть не знала, з якої причини. Мене обдурили, дві мої подруги загинули, одна — від моєї руки. Мені заборонили користуватися силою, щоб виконати обов'язок…
— Ти що, думаєш, я заборонила тобі вдаватися до сили з простого капризу? Тебе це турбує. Верна? Добре, раз так, раз ти так бажаєш знати причину мого наказу, я тобі поясню. Я зробила це, щоб врятувати твоє життя.
Верна насторожилась:
— Якщо я не зовсім забула уроки в архівах, існує лише одна причина, по якій подібне обмеження зберігає мені життя.
Енн подумки посміхнулася. Верні хотілося це почути, Ну що ж…
— Абсолютно вірно. Річард володіє Магією Збитку.
— І ти це знала?! Ти одягла нашийник на людину, що володіє Магією Збитку? Пішла на такий ризик? Змусила притягти його сюди, в Палац? — Верна сплеснула руками і нахилилася до абатиси. — Але чому?!
Енн стійко витримала її погляд.
— Тому що у Палаці є сестри Темряви. Верна і бровою не повела. Вона знала. Або принаймні підозрювала.
«Благослови тебе Творець, Верна. Ти одна з кращих. Прости мене за те, що я повинна зробити».
— Ця кімната захищена? — Рівним голосом запитала Верна.
— Звичайно. — Енн не стала уточнювати, що її щит не може охоронити від сестер Тьми..
— І ви можете довести подібне звинувачення, абатиса?
— Зараз мені не потрібні докази, оскільки наша розмова строго конфіденційна. Ти нікому про це не скажеш. Якщо, звичайно, не збираєшся висувати звинувачення. Якщо збираєшся, то я, безумовно,
