Відьма - Томас Олд Х'ювелт
Гризельда занурила вказівний палець в останні шматки паштету і злизала їх.
— Може б ти колись та й навідалася до нього? — запитала вона. — Вибач, що я тебе цим турбую, знаючи, що тобі не подобається церква й тому подібне, але ж, може, одного разу ти зробиш виняток? Він там, унизу, у клітці. Справді, то було б істотне полегшення для всіх…
Вона несміливо повернула голову й кинула на відьму швидкий погляд, уперше за весь вечір:
— Може, ти б щось шепнула йому на вухо.
За мить Катаріна вже стояла, нахилившись над нею. Тіло Гризельди здригнулося від раптового холоду, і вона, зойкнувши, повалилася на спину, у багнюку на дні старого річища. Майже так само, як вона впала того дня на лінолеум у кухні. Сірі хвилі страху накочувалися на неї, змішуючись із хвилями дощу, а вона дивилася, бо мусила дивитися, у це спотворене обличчя зі швами, простромленими у мертву шкіру навколо сліпих очей, наче чорна застібка-блискавка. Потім почала відповзати назад, чіпляючись пальцями за багнюку, рятуючись від власної смерті…
І, лежачи, завмерла.
Жінка із зашитими очима навіть не ворухнулася.
Гризельда піднялася на лікті й почала дослухатися до серцебиття, що хаотично відлунювало у скронях. Вона почувалася так, ніби її гойдали хвилі. Катаріна ван Вайлер стояла трохи далі у річищі, в останніх згаслих променях дня, ніби чорний, мокрий ідол, обмотаний кайданами. На якусь мить Гризельді здалося, що вона зараз знепритомніє, але сама лише думка про те, що вона прийде до тями у повній пітьмі — в царстві її божища, дала їй достатньо сили, щоб перевернутися, непевно піднятися на ноги й накивати п’ятами, не попрощавшись ані словом.
Промокла та дочиста вилизана одноразова тарілка, що залишилася від жертвоприношення, залишилася валятися у сухому річищі. Того вечора, вже пізніше, Відьма Чорної скелі поворушилася й незумисно наступила на неї ногою.
Розділ 9
За три тижні після «тестування ліхтарного стовпа» хлопці з сайту «Розплющ очі: проповіді з відьомського лігвища» досягли значного прогресу у зборі якомога більшої кількості наукових фактів. Їх було стільки, що події у Блек-Спрінзі могли не лише набути популярності, а й спричинити вірусний ефект. А ще протягом цих трьох тижнів болісно очевидними стали розходження у поглядах між Тайлером Грантом і Джейдоном Холстом. Звісно, вони бували й раніше, адже Джейдон із самого дитинства був непередбачуваним і небезпечним. Але до певного часу ці розбіжності дрімали, приховані, ніби якась підземна скам’янілість, що наразі побачила світло за примхою неминучої долі.
Усе почалося з запису на «Розплющ очі» від 15 жовтня.
Наступний крок: #подвійний виклик тестуємо шепіт
Запостив: Тайлер Грант 13.29
Тестування шепоту було аж ніяк не першим дослідом після сутички Тайлера з батьком щодо Лорі. То була їхня найбільш затята суперечка за багато років. Сказати по правді, Тайлер і не пам’ятав, чи було взагалі таке, щоб вони з батьком настільки завзято сперечалися. У Тайлера зі Стівом суперечки рідко переходили у сварку, так само як і в Метта із Джоселін. Вони обоє були тоді настільки виснаженими, що це вплинуло й на інших членів сім’ї. Наступного дня по обіді Тайлер прийшов допомогти татові й Метту в стайні. Коли він передавав Стіву оберемок сіна, вони обмінялися поглядами, які засвідчили кінець конфлікту. Оцього конкретного топірця війни було поховано, але в Тайлера у грудях лишився якийсь тягар. Звісно, він не міг переповісти татові усі свої плани, але його неприємно вразило несхвальне ставлення Стіва до того, про що він уже йому розповів.
Наступними днями Тайлер здебільшого уникав батьків. Коли в нього вичерпався термін громадських робіт, він, аби лише не йти додому, залишався обідати або в Лорі, або із друзями у Ньюбурзі. По обіді хлопець безцільно вештався містом або працював над сайтом у кав’ярні «Старбакс», де був безкоштовний вай-фай. До цього часу він робив пости у зручних домашніх умовах, у власній спальні, від’єднавши вай-фай на час, коли батьки спали, а наступного дня виставляв їх у школі, подалі від невсипущого ока Відьмоконтролю. Але зараз Тайлер відчував потребу в додатковому посиленні обережності. Можливо, в нього починалася параноя, але він нічого не міг з тим удіяти. Одного разу Лорі запитала в нього, що з ним відбувається, а Тайлер машинально обірвав розмову, і між ними виникла якась недомовленість. Він відкрив для себе, що його вже не приваблював навіть секс із Лорі — те, що вони раніше робили добре і неквапно. Брехня росла між ними, ніби стіна, і від того ставало незручно.
А в кінці дня, крутячи педалі «даймондбек джокера» дорогою, що вилася вгору між великими корнвольськими будинками, Тайлер думав про те, що чекає на нього наприкінці знайомої алеї. Він усе виразніше усвідомлював, що йому доведеться до кінця життя їздити в темряві цією дорогою. Можливо, у тих будинках люди дивилися на нього й думали, що то звичайний американський хлопець повертається додому після довгого дня. Хлопець у вільній країні, який майже закінчив школу й готується розправити крила у польоті за власними мріями. І ніхто, ніхто, ніхто не знав, що коїться всього лише за кілька миль цієї ж дороги. Ніхто не знав, що цей хлопець назавжди залишиться у пітьмі.
Така думка була найкращим свідченням того, що наближалися зміни. Тайлер не бажав більше бути цим хлопцем.
Як і всі наукові експерименти, результат досліду з сонцезахисними окулярами «Рей-Бен» порушував нові питання. Щоб запобігти звинуваченням у містифікації, Тайлер завантажив відео на сайт в режимі Raw, але як вступну частину він відформатував невеличке відео у стилі «ТайлерФлоу95». І ось що було на тих кадрах.
Бачимо кілька хлопців, які на безпечній відстані оточують Відьму Чорної скелі в алеї за «Маркет енд Делі». Тайлер поставив фоном пісню «Brooklyn’s Finest» у спільному виконанні Джі-Зі та Notorious B.I.G., а також наклав на відео чорно-білий шар перекриття у стилі грандж, отже, результат роботи нагадував відеокліп у манері хіп-хопу. За допомогою однієї з Грімових спеціальних палиць активного захоплення, що належали
