Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд

А потім несподівано і різко вчепилися Річарду у волосся.

Нарев вивільнив ногу й увігнав коліно прямо Річарду в рану.

Від болю світ навколо Річарда побілів.

Ніккі прокинулася від низького мерзенного сміху. І впізнала голос. І запах. Кадар Кардіф.

Вона почула шиплячий, тріскучий звук. Факел, зміркувала вона. Він сичав так близько від її лиця, що Ніккі відчувала нестерпний жар. Крапля палаючої смоли впала їй на ногу.

Палаюча смола обпекла стегно, і Ніккі скрикнула від болю.

— Що посієш, те й пожнеш, — промовив їй на вухо Кадар Кардіф.

— Мені наплювати, що ти зі мною зробиш! — У люті вигукнула Ніккі. — Я рада, що спалила тебе. І рада, що тобі довелося просити милостиню.

— О, ти теж незабаром почнеш просити. Може, ти зараз так не думаєш, але ти скоро здивуєшся, з'ясувавши на власному досвіді, що вогонь змушує робити людину. Ти ще взнаєш, як це. І ще будеш благати.

Ніккі щосили почала боротися з ним. Вона могла зняти закляття, тільки якщо Келен буде поруч. А вона зараз так близько і так далеко!

Танцюючий перед очима вогонь наводив жах. Їй потрібно лише позбутися пов'язуючих її з Келен уз. Вона може обірвати зв'язок. Щоб повернути свою могутність, їй не обов'язково розплітати узи. Досить просто обірвати їх. І тоді Ніккі зможе втекти. Це буде коштувати Келен життя, але Ніккі знову одержить свою могутність і уникне вогню.

Але для цього їй доведеться вбити Келен.

— Як вважаєш, Ніккі, мені спершу спалити тобі обличчя? Твоє гарне личко? Або почати з ніг? Так з чого? Вибирай.

Ніккі, важко дихаючи, відчайдушно намагалася забратися подалі від палючого жару. Шиплячий факел коливався перед її обличчям. Вона знала, що заслуговує такої долі, але від страху її охопила паніка.

Вона не хотіла обривати узи, не хотіла вбивати Келен, але і вмирати таким способом вона теж не хотіла. Ніккі не хотіла, щоб її плоть згоріла.

— Мабуть, почнемо-ка ми все ж знизу, щоб подовше чути твої крики.

Кадар нахилив смолоскип і торкнувся подолу її сукні. Ніккі скрикнула, коли вогонь охопив чорну тканину. Такий всепоглинаючий страх був чимось новим для неї. Вперше в житті, з самого раннього дитинства, у неї з'явилося щось дуже їй дороге і що вона не хотіла втрачати: життя.

У якийсь жахливий момент Ніккі усвідомила, що як би не було боляче, як би не було страшно, вона не відніме життя у Келен. Річард дав Ніккі те, що вона все життя шукала. Вона вже так багато у нього забрала. Вона не може так от відплатити йому за отримане знання.

Хоча Келен, яка пов'язана узами з Ніккі, спіткає така ж доля, і вона помре такою ж болісною смертю, Ніккі не стане тією, хто вб'є її. Вона не відніме у Келен життя. Може, Кадар і вб'є їх обох, але сама Ніккі не стане вбивати Келен. Вона не стане жертвувати Келен заради себе.

Кадар Кардіф розсміявся, дивлячись, як горить її плаття. Він тримав Ніккі так міцно, що вона не могла вирватися.

І тут з пітьми на них обрушилася темна постать. Всі троє впали. Ніккі покотилася по підлозі, і палаюче плаття виявилося у воді.

Той, хто збив їх з ніг, піднявся на ноги, хитаючи головою, немов бажаючи прочистити мізки. Ніккі впізнала постать. Це Морд-Сіт, Кара.

Кадар сів, побачив жінку і метнувся до неї з факелом в руці.

Ніккі кинулася на Кадара, схопила факел обома руками і тицьнула ним в обличчя гіганта. Палаюча смола бризнула на його спалену фізіономію. Одяг на грудях і пов'язка на голові спалахнули з гучним «фух».

Кадар заволав, коли вогонь торкнувся його і без того вже горілої плоті. Ніккі доводилося чути, що біль при опіку вже обпалених тканин ще більший, ніж у перший раз. Судячи з криків, так воно і є.

Ніккі схопила за руку Кару, яка вже піднялася.

— Швидше! Я повинна дістатися до Річарда! Ледве вони вийшли з кімнати, як крики Кадара перейшли в здавлене ридання. Кара схопила Ніккі за волосся і піднесла ейдж до лиця.

— Назви мені хоча б одну причину, по якій мені слід довірити тобі життя Магістра Рала. Ніккі твердо глянула в очі Морд-Сіт.

— Тому що я бачила статую і тепер розумію, наскільки була не права. Тобі ніколи не доводилося помилятися, Кара? Ти хоча б можеш собі уявити, що відчуваєш, коли нарешті усвідомлюєш, що все життя нерозважливо служила злу і шкодила людям? Можеш ти зрозуміти, що Річард показав мені, що є заради чого жити?

Ніккі виявила Річарда лежачим на спині в несвідомому стані або близькому до цього. Його голова спочивала на мармуровій руці. Поруч із ним лежала Келен. Вчепившись в нього, вона ридала, дивлячись, як разом з кров'ю життя витікає з нього.

Ніккі прийшла в жах побачивши тіла, які валялися на підлозі. Сестра Алессандра, брат Ніл, брат Нарев. По тому, як виглядав Річард, Ніккі зрозуміла, що часу практично не залишилося. Якщо взагалі вже не пізно.

Ніккі опустилася на коліна біля Келен. Та перебувала у безнадійному розпачі, судорожно чіпляючись за останні залишки надії. Вона проробила такий довгий шлях, бажаючи опинитися з ним, готова заради цього на все. І ось він лежить перед нею, і кров витікає з нього, несучи з життя того, кого вона любить більше всього на світі. І вмирає від її руки.

Взявши Келен за плечі, Ніккі ласкаво відсторонила її. Келен подивилася на неї. В її погляді змішалися розгубленість, ненависть і надія.