Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд

Річард знову відступив у темний отвір, заманюючи гвардійців за собою. Він завмер у темряві, і солдати, важко дихаючи, влетіли за ним слідом. Під їх чобітьми скрипіло сміття, і Річард, орієнтуючись лише по звуку, перебив їх усіх. Шестеро людей полягли в темній кімнаті перш, ніж решта втекли.

Річард побіг на звук вибухів. Кожен вибух супроводжувався вогненною загравою, яка осявала темні коридори, і Річарду доводилося прикривати очі, щоб не втратити нічного зору. Коли сліпуче сяйво загасало, він продовжував швидко просуватися в тому напрямку, звідки воно виходило.

Коридори в палаці тяглися на сотні метрів. Деякі виходили на майданчики, де ще нічого не було збудовано. Інші йшли уздовж стін без стель. Але деякі коридори були схожі на чорні ущелини, прикриті або стелею, або дахом. Річард спускався по сходах у пітьму, в нижні приміщення палацу, на рев чарівного вогню.

Внизу, під основною будівлею, пролягала павутина суміжних приміщень, зіткана з плутаного ланцюжка кімнат і вузьких коридорів. Пробираючись по лабіринту темних кімнат, пролазячи через діри в недороблених стінах і порожні дверні отвори, Річард несподівано налетів на озброєну мечем людину в плащі. Він знав, що ніхто з його людей не озброєний.

Людина обернулася з мечем на напоготів, але, оскільки Річард був у балахоні, він розумів, що ця людина може виявитися зовсім не ворогом.

У проблиску місячного світла Річард раптом побачив руків'я Меча Істини за плечем незнайомця. Келен!

Він в шоці застиг. Вона ж бачила лише стоячу в місячному світлі фігуру в коричневій рясі — послушника. Клобук приховував його обличчя.

І в ту ж мить, перш ніж він встиг гукнути Келен, Річард побачив позаду неї когось, хтоо біг в їхній бік. Ніккі.

За долю секунди Річард раптом зрозумів, що йому робити. Це його єдиний шанс — єдиний шанс Келен — звільнитися.

У цю мить кристальної ясності його облила хвиля жаху. Він не знав, чи зможе здійснити задумане.

Але він повинен. Вихопивши меч, Річард парирував випад Келен.

А потім атакував її.

Він нападав на неї з контрольованою силою, щоб ненароком не поранити. Він знав її манеру битися. Знав, бо сам навчив її. І зображував ніякового, але удачливого супротивника.

Ніккі наближалася.

Річард не міг надовго затягувати цю справу. Час має бути розрахований секунда в секунду. Він дочекався моменту, коли Келен трохи втратила рівновагу, а потім завдав потужного удару по її мечу біля ефеса. Вона скрикнула, коли меч вилетів у неї з рук, а саму її від удару розвернуло, як Річард і розраховував.

Келен не вагалася ні секунди. Миттєво, не сповільнюючи розвороту, вона вихопила Меч Істини. Повітря задзвенів так добре йому знайомим унікальним дзвоном.

Келен різко крутанулася з мечем напоготові. На частку секунди він побачив у її очах страшну всепоглинаючу лють. Було боляче бачити цей вираз у прекрасних зелених очах Келен. Він знав, що меч робить з людиною.

Річард пішов у свій власний внутрішній світ. Він знав, що йому робити. Він не відчував ніяких емоцій. Він парирував удар, направляючи випад туди, куди хотів, щоб вона направила клинок. Йому було необхідно змусити її вдарити саме туди, якщо буде хоч найменший шанс.

Зціпивши зуби, Келен направила меч в те місце, яке він спеціально привідкрив для неї.

Келен перебувала в царстві неконтрольованої люті. У ту мить, як вона взялася за руків'я. Меч Істини наповнив її бушуючою люттю. Ніщо у світі не було приємніше почуття, що ось зараз вона вб'є ним. І Меч теж вимагав крові.

Ці люди захопили Річарда. Ці брати понівечили їм з Річардом життя. Ці люди підіслали вбивць до Уоррена.

І ось тепер вона прикінчить одного з них.

Вона заверещала, роблячи випад, запищала від люті і від жаги крові. Як чудово мати під рукою відмінний об'єкт, на який можна виплеснути цю лють.

Він допустив помилку — розтулений. Не вагаючись, вона з холодною люттю завдала колючий удар.

Він попався.

Річард відчув, як меч встромився в нього. Відчуття виявилися зовсім не ті, що він очікував. Це більше схоже на могутній удар киркою по статуї.

Його рот розкрився. Тепер пора. Він повинен зупинити її. Не дати завдати ще більшої шкоди. Він повинен зробити це негайно. Якщо вона встромить меч глибше, пропоре йому живіт ще сильніше, Ніккі не зможе вилікувати його. Вона здатна вилікувати максимум не смертельне поранення.

А щоб вилікувати його, Ніккі знадобиться вся її могутність, і для цього їй доведеться зняти з Келен заклинання.

Річард вважав, що він достатньо їй небайдужий, щоб Ніккі пішла на це.

Він ніяк не міг закрити рот, відчуваючи як меч продовжує все глибше встромлятися в нього. Шок був жахливим. Хоч Річард і очікував цього, все одно це здавалося нереальним. Все одно застало його зненацька.

Він повинен сказати їй, що це він. Зупинити.

Треба хоча б гукнути її по імені, щоб вона зупинилася, поки не встигла завдати ще більших пошкоджень.

Його рот залишався відкритим.

У нього перехопило подих.

Він не міг вимовити її імені.

У процесі відчайдушних пошуків Річарда Ніккі побачила двох воюючих людей. Один їх них — послушник. Другого вона не впізнала, хоча у всій цій сцені було щось вельми тривожне. Ніккі відчула якесь поколювання. Відчуття було дивно знайомим, але, перебуваючи в повному емоційному сум'ятті, вона ніяк не могла збагнути, що це.

До забіяк було ще досить далеко.

Людина у плащі позбулася меча.