Небесний Легіон - Наталія Глушко

Ранок у "Зеленому Альбатросі" був особливо гамірним. Рибалки гучно сперечалися, хто зловив найбільшу рибу, один із моряків намагався розрахуватися за випивку шматочком скла, видаючи його за дорогоцінний камінь, а в кутку трактиру підозрілий тип в чорному плащі, який вчора скоса на всіх дивися , мирно хропів, використовуючи власну руку замість подушки. Лорін, Ріанель, Кассія й Гундрік сиділи за великим столом, який уже був заставлений тарілками з їжею і кухлями з вином..

— Добре,— почала Ріанель, тримаючи мапу в повітрі, побоюючись розкласти її на столі, щоб Гундрік випадково не розлив на неї чогось. Бо від цієї ходячої катастрофи можна всього очікувати.— Шлях до Ельдріджа проходить через містечко Делія. Дорога  займе щонайменше кілька днів, якщо не буде непередбачуваних обставин.

— А коли вони в нас були передбачуваними? — саркастично запитав Лорін, потираючи клинок, ніби готуючись до цих "обставин" прямо зараз.

— Справедливо, — погодилася Ріанель.

Кассія, сидячи навпроти, уважно слухала їхній план, одночасно перемішуючи яскраво-зелену рідину в маленькій колбі.

— Школа магії, кажете?— спитала вона, не відводячи погляду від булькаючої субстанції.— І ви впевнені, що саме там навчать вас, як правильно підпалювати ворогів?

— Не тільки підпалювати, але й заморожувати, топити, підривати— повний набір,— відповів Лорін, задоволено посміхаючись.

— Ну, якщо ви хочете бойової магії, чому просто не попросили мене?— Кассія підняла брову.

— Тому що, з твоїм підходом, наші вороги могли б перетворитися на щось… дивне. Як ото вранішній монстр.— Ріанель кинула на неї красномовний погляд.

Кассія вдавала, що не помічає.

— Астрамор— це не просто школа,— пояснив Лорін, уже серйозніше.— Це центр магії, де ми знайдемо не лише знання, а й союзників. Якщо війна з Хелдором розгориться, Ларія потребуватиме допомоги всіх, хто здатен тримати зброю чи чаклувати.

— Що ж, тоді цей набір вам точно стане в нагоді,— Кассія поставила перед ними три невеликі пляшечки і кілька мідних монет на шкіряних мотузках.

— Що це?— скептично запитала Лінея, дивлячись на одну з них, у якій рідина іскрилася золотом.

— Лікувальний еліксир,— пояснила Кассія.— А це для підвищення витривалості, а це… ну, його краще не пити.

— Чому? — обережно спитав Лорін.

— Бо тоді ваш супутник буде здаватися вам гігантським тролем в бальній сукні. Ну а це— розмовники, але вони не працюють, допоки маг не наповнить їх енергією.
 —  Лоріне, якщо тобі не важко, активуй їх.
 — Платно!—  як завжди відповів Лорін

Ріанель косо глянула на нього і процідила крізь зуби: —  Я тобі зараз так заплачу, що ти забудеш як тебе матінка називала.

— Тихо, тихо, глас розуму ти наш. Заспокойся, жартую я,— витягнувши вперед руки відповів Лорін. —  Садистка.
 Лорін простягнув долоню до монет, заплющив очі і почав артистичні помахи над столом, паралельно мугикаючи якусь абру-кадабру,  і вона на мить запалали червоним.

Ріанель в черговий раз зловилася за голову. 

— Готово! Не дякуйте, це я з доброти душевної зробив.— Сказав Лорін і роздав всім по амулету. Тепер ми завжди будемо на зв'язку, головне не загубити.

Ріанель знов закотила очі і глянула на принца.— І з цим ідіотом мені країну боронити…

 Поки ці троє обговорювали справи насущні, гном зкомуніздив у кухаря велику сковорідку.

Ріанель з осудом подивилась на нього і вже звично закотила очі.

Гундрік побачив її вираз обличчя і перш ніж вона встигла відкрити рота швидко залементав:

— Гей, ця сковорідка може стати нам у пригоді!— образився гном.— Ви ж не уявляєте, який у мене фірмовий омлет!

— Якщо ми на шляху натрапимо на розбійника, то замість  того щоб вбити його, приготуєш  йому омлет,— відповіла Ріанель.

— Домовилися!— з посмішкою відповів Гундрік.

Коли збори були майже завершені, Кассія підійшла до Ріанель і Лоріна.

— Знаєте, вам знадобиться не лише зброя і магія, але й холодний розум.

— Це точно,— кивнув Лорін.— На щастя, у нас є Ріанель, яка своєю поміркованістю  компенсує мою любов до імпровізації.

— Твоя "імпровізація" одного дня доведе нас до трагічної загибелі,— буркнула вона. Тепер на моїй голові не один, а два ідіоти. 

— Якщо це станеться, обіцяю, це буде найефектніша смерть у Ларії!— посміхнувся Лорін.

Кассія захитала головою.

— Щасти вам. Ви божевільні, але, можливо, саме божевілля врятує цей світ.

Коли трійка вийшла за ворота Делара, Кассія стояла, дивлячись їм услід. Гундрік, намагаючись не відставати від довгоногих ельфів, голосно наспівував щось про славу гномів, великі битви й пироги.

— Як думаєш, він виживе?— запитала Лінея у Лоріна, кивнувши в бік гнома.

— Залежить від того, наскільки міцна його сковорідка, — відповів той, усміхаючись.

— Гундріку, тобі потрібен транспорт, але як на мене, кінь тобі буде завеликий. Нел, давай купимо йому поні.—З легкою насмішкою в голосі звернувся Лорін.
 — Собі віслюка купи— оргизнувся гном. —У мене є кінь, його звуть Асмодей.