Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич

І вона перестала розуміти, що для неї справжнє життя, а що – швидкоплинний сон, який згине і забудеться...

– Усе як треба! – промовив за її спиною Хьярго, – Поїхали!

Вона мовчки сіла в машину на пасажирське сидіння і до будинку Гната не проронила жодного слова.

Вона не задавалася питанням, чому Х'ярго повіз її саме до Гната, але дозволила йому робити все так, як він вважає за потрібне.

– Я втомилася... Прийму ванну... – з порога сказала вона, недбало скидаючи взуття, – Якщо хочеш, там ще душ є, за кухнею... Мені тим і подобаються ці старі квартири, у них дуже багато таких закутків, таємничих... У дитинстві я часто гралася тут у хованки...

– Добре! – відповів Х’ярго.

Веда роздяглася, з насолодою занурилася в гарячу воду.  Хотіла додати пінку, але передумала. За благами цивілізації вона теж не нудьгувати не буде. Ванна в Араоші анітрохи не гірша...

Якийсь час лежала нерухомо і ні про що не думаючи, просто прислухаючись до того дивного спокою, який охопив її понівечену душу.

Але сльози знову потекли з очей. Ні, це були не сльози жалю, навпаки – радість від того, що вона нарешті знайшла себе.

Чи знайшла? Чи до сонцестояння їй потрібно ще дещо закінчити? Веда швидко вмилася і підвелася, спершись на бортики ванни.

– Х’ярго! – покликала вона і замовкла,  раптом злякавшись.

Він відповів не відразу. Але Веда знала, що він її почув.

– Х’ярго...

Він увійшов.  Був роздягнений до пояса і, очевидно, теж прийняв душ – його волосся було мокрим, Веда піднялася з води на повний зріст. Х’ярго мовчки дивився на неї.

Веда зірвала з полиці над ванною широкий, теплий від пари рушник.

– Допоможи мені...

Незручності не було, не було ні страху, ні жалю.