Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич

– Нічого. Тільки пройти між світами. Застосувати свою силу вони не посміють – у світі людей це заборонено.

– Заборонено застосовувати будь-яку магію?

– Ні, деяка доступна.  Інакше ти б не змогла потрапити на перехрестя...

Веда напружилася, немов щось згадуючи, потім сказала:

– Ось що мене турбує... Раніше я про це не думала. Коли я була на тому перехресті і прочитала віршик, щоб вибрати дорогу, то встала обличчям  на північ.  Але тільки-но пішла, як побачила вдалині силует, подумала, що то Гнат і перебігла на іншу. Так потрапила в Араош... Випадковість? Чи хтось навмисне  штовхнув мене до вампірів?

Хьярго невизначено зсунув плечима і відповів:

– То може, твоя підсвідомість?

– Знаєш, питань стає ще більше, – сказала Веда, – наприклад…

– Мені зрозуміле твоє нетерпіння і бажання зрозуміти правду, але зараз тобі її ніхто не скаже. Навіть я. Пам'ять повернеться свого часу. 

– Поява  Евлура збила мене з пантелику...

– Так чи інакше тобі доведеться порозумітися з родичами.

– Як по-людськи це звучить! – хмикнула Веда.

– Родичі однакові в усіх світах...

Веда перевзулася, одягла зручніші кросівки.

– А  первонародженні  не стануть знову кривити пики через те, що я вибрала тебе?

– Ні, не стануть.

– Чому Ріас спершу діставав мене, а потім допоміг?

– Ріас ніколи не прагнув влади і завжди був розумний. Думаю, ти йому просто дуже сподобалася, і він не зумів стримати почуттів.

– А Гаял?

– Не знаю, чому він вирішив зрадити мене, втім, як і інших. Але з'ясую...

Веда зняла сережки, зірвала стрічку з голови і  накинула на плечі легку куртку.

– Поїхали в лікарню. Дорогою вип'ємо де-небудь кави. Нехай ця ніч скоріше закінчиться! – сказала вона і притиснула долоні до скронь, намагаючись вгамувати раптову болісну пульсацію в них.