Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич
– Гадаю, скоро ми це зрозуміємо, – невизначено відповів Х'ярго.
Він обійняв її і ще міцніше притиснув її голову до свого плеча.
– Чому ти не хочеш говорити зараз? – запитала Веда без жодного, втім, докору.
– Ми про все поговоримо, щойно твоя свідомість і твоя пам'ять стануть ясними.
– Знаєш, коли я зустріла Дорліс, і вона сказала, що я маю тебе розбудити, я дуже злякалася, а потім побачила тебе і... все... Мабуть, я закохалася в тебе з першого погляду або згадала, що кохаю, але не зрозуміла.... Знаєш, я навіть поцілувала тебе, сплячого...
– Справді?
– І дуже боялася, що ти це відчуєш... А ти відчув?
– Мені снилися сни. Вони були дивовижними, реальнішими за саме життя. І у снах я бачив тебе, був поруч із тобою...
– Чому я тебе не пам'ятала? Або пам'ятала, але не розуміла, хто ти? Але мені ніколи не снилися незнайомці... Якийсь час я справді захоплювалася вампірами, тільки жодного певного образу в мене в голові не було... Просто вампіри... Гіпотетичні, – вона простягнула руку й спіймала на долоню перші важкі краплі дощу.
Блискавка промайнула в чорних хмарах і вдарила, як здалося, просто в купол собору. Оглушливий гуркіт грому розколов небо.
– Я люблю тебе! Дуже люблю! – сказала Веда з несподіваною силою, – дивно, але в Зальгарі я чомусь не могла говорити про це вільно...
Х'ярго повернув її обличчям до себе і поцілував.
Дощ пішов дедалі швидше, за мить хлинув зливою, обдаючи їхні сплетені в обіймах постаті холодними бризками, а вони продовжували цілуватися, не звертаючи уваги на грозу, яка вирувала навколо.
– Нам пора, – тихо сказав Х'ярго їй у губи, – інакше не буде ні концерту, ні іншого запланованого...
Веда ковзала мутним від пристрасті поглядом по його обличчю. Вона нічого не хотіла бачити й чути.
Але він взяв її за руку і повів геть з балкона.
– Нам пора, – повторив, пригладжуючи її, розпатлане вітром, волосся.
– Так, – прошепотіла Веда, неохоче приходячи до тями.
Часу залишилося не так уже й багато, а треба ще підібрати одяг для концерту і прокрутити в умі те, що вона гратиме і співатиме. Веда завжди візуалізувала перед концертом. Часто це працювало навіть краще, ніж репетиції.
