Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд

Келен раптом відчула порожнечу. По щоці скотилася сльоза. На мить їй стало по-справжньому страшно.

— Ти чув, Слагл? — Ледве чутно спитала вона. — Ти ж чарівник. Ті, кому ти допомагаєш, погублять і тебе теж.

Слагл продовжував грати вогненним кулею.

— Нехай здійсниться те, чого повинно здійснитися, — сказав він. — Магія, будь то біла або чорна, — знаряддя Володаря в нашому світі. Коли я допоможу знищити всі види чаклунства, то я і сам повинен буду загинути. Це — мій шлях служіння людям.

Рігс подивився на Келен майже з жалем.

— Прихильники старої віри повинні загинути на очах народу. Ти сама останнє втілення того, що було створено чарами. Після твоєї смерті у людей з'явиться надія на майбутнє і рішучість стерти з лиця землі чаклунську нечисть. Ми повинні переорати ці землі, знищити бур'ян, і тоді люди зможуть насадити щось добре. Тоді народи розірвуть духовні основи магії, і настане прекрасне майбутнє. Коли ми покінчимо з тобою, ми підкоримо Галею, і решта країн будуть коритися нам. — Він стукнув кулаком по столу. — Ми хочемо війни!

Перемога буде за нами!

Лють охопила Келен, і страх зник. Тепер вона відчувала тільки гнів і ще біль за всіх тих, хто залежав від неї і кого вона, Мати-сповідниця, повинна захищати. Дивлячись в очі Рігсу, вона нахилила голову. — Своєю владою Матері-сповідниці, вищої владою в Серединних Землях, я оголошую, що твоє бажання буде виконано. Бути війні! Від свого імені заявляю, що ніхто з вас не отримає пощади.

Келен простягла руку до чарівника. Саме заради нього вона прийшла сюди. Вона не може потерпіти невдачу. Кривава лють, викликана до життя безумством ворогів, бушувала в її душі. Келен дала волю силі магії, очікуючи беззвучного грому.

Але нічого не сталося.

На мить Келен застигла в жаху. Невже вона зазнала поразки? В цей час Рігс зробив спробу схопити її за ногу. Келен натягнула поводи. Величезний бойовий кінь дико заіржав, став на диби і вдарив передніми копитами по столу, зачепивши при цьому Рігса, який впав на землю. Стіл розколовся від удару. Люди, які сиділи за столом, попадали зі стільців.

Келен пришпорила коня, і він помчав вперед, прямо на людей. Чарівник піднявся на ноги і простяг перед собою руки. Вогненна куля піднялася в повітря, чекаючи наказу. Слагл звів руки, направляючи вогненна куля в її сторону.

Кінь скакав галопом, перемахуючи через багаття, збиваючи по дорозі воїнів, які не встигли відскочити вбік. Але Келен зараз більше, ніж порятунок її власного життя, турбувала головна мета. Вона повернула Ніка в іншу сторону.

Вогненна куля ставала все більше і більше. Вона летіла над наметами, обсипаючи іскрами нічого не підозрюючих воїнів, і Келен чула їх крики. Хоча чарівник цілився в неї, вогненна куля летів не по прямій, а металася з боку в бік, можна було подумати, що вона теж п'яна, як його творець. Чарівник, схоже, був не в тому стані, щоб як слід керувати чарівним вогнем.

Будь він тверезим, Келен би вже не було на світі.

«О добрі духи, — благала вона, — якщо мені судилося померти, дозвольте мені спочатку виконати свій обов'язок».

Схопивши встромлений у сніг спис, Келен знову пришпорила Ніка і пустила його кар'єром до того місця, де стояв Слагл.

Величезна вогненна куля неслася в її сторону, підпалюючи намети. Келен відчула, що спис занадто важкий для неї. Щоб зберегти сили, вона тримала спис вістрям вгору. Її коня, схоже, не бентежили ні шум, ні суєта, ні вогненна куля. Він продовжував мчати туди, куди його направляла Келен. Вона повинна встигнути розправитися з чарівником.

Слагл, стежачи за просуванням Келен, намагався змінити курс вогняної кулі.

Діяв він недостатньо швидко, але вона знала: коли вона наблизиться, йому не знадобиться швидкість реакції, щоб спалити її. В останній момент їй вдалося повернути коня вправо, і вогненна куля пронеслася мимо, ледь не обпаливши її.

Позаду Келен пролунав вибух, і вона почула передсмертні крики людей і тварин, що гинули в полум'ї. Десятки людей каталися по снігу, намагаючись погасити вогонь, але чарівний вогонь так просто не погасиш.

Серед тих, хто перебував поблизу від місця вибуху, виникла паніка. Люди не розуміли, що відбувається, вони вирішили, що на них напали злі духи. Багато хапалися за мечі і рубали тих, хто намагався втекти. Зав'язалася безглузда різанина.

Чарівник похитнувся, впав і знову піднявся на ноги, намагаючись створити нову вогненну кулю. Келен, не звертаючи уваги на паніку і плутанину, бачила перед собою тільки свого головного ворога.

Вона направила спис вістрям вперед, насилу утримуючи важку зброю, намагаючись утримати рівновагу і не впасти на землю. Келен здалося, що останні кілька ярдів, що розділяли її з чарівником, ніколи не закінчаться.

Чарівник Слагл якраз намагався направити в неї нову вогненну кулю. Зібравши всі сили, вона вдарила його списом в груди так, що древко розкололося надвоє.

Нік поніс її далі, перемахнувши через закривавлений труп.

Один з воїнів кинувся до неї, але вона вдарила його уламком древка по голові, і він впав. Повернувши коня, Келен поскакала щодуху назад, не звертаючи уваги на те, що творилося навколо. Серце її шалено калатало.

Якийсь д'харіанський командир, з тих, що сидів за столом, закричав, щоб йому привели коня. Кілька воїнів вже сідали на коней, і Келен почула, як командир кричить, що якщо вони її не наздоженуть, то їх усіх четвертують. Але ті, хто був поряд з Келен, ще не зрозуміли, що трапилося. Вони думали, що скажена гонка — просто чиясь п'яна витівка. Ніхто не зупинив її. Нік перемахував через всі перешкоди, які не міг об'їхати. Втім, люди самі відскакували вбік, щоб він не збив їх. Нік копитом зачіпав мотузки і обрушував намети на тих, хто знаходився всередині. Коні і вершники падали на землю. Наздогнати Келен в цьому сум'ятті було вкрай важко.

Келен на скаку схопила меч з якогось воза. Проскакавши повз конов'язі, вона перерубала кілька