Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич
Ренальд щодуху гнав коня нічним лісом, вузькою стежкою між дерев, сподіваючись, що нічний вітер, який зі страшною силою дме назустріч, розвіє у його свідомості образ Олесі.
Ренальд не замислювався про одруження, змирившись зі своєю вимушеною самотністю. Але з появою цієї дівчини його охопило дивне почуття рішучості і боязкої віри в те, що він все ж зуміє знайти кохання.
Якщо над їхньою сім'єю справді висить якесь незрозуміле прокляття, то воно цілком може оминути ту, яка від самого початку не належала до цього світу, бо народилася й зростала за зовсім іншими законами, а кров її сповнена іншою енергією.
У Ренальда болісно стиснулося горло. Він різко осадив коня і глибоко зітхнув, прислухаючись до власних здогадок і відчуттів.
Думка, що він може стати причиною загибелі дівчини, яка сподобалася йому так, як ніяка інша досі не подобалася, доводила до нестями.
Але Олеся не давала йому жодної надії на взаємність. До того ж, вона цілком може відкинути його кохання.
Ренальд, через брак досвіду, погано розумівся на жіночих хитрощах і вивертах, на їхньому вмінні прикидатися і не показувати своїх справжніх почуттів.
Олеся поводилася з ним байдуже, навіть холодно. Вона жодним поглядом або зітханням не показала, що Ренальд їй до душі. Навпаки, намагалася відсторонитися від нього навіть тоді, коли вони пов'язували стрічку – всією силою уникала дотиків його пальців до своїх.
Принцу зробилася так сумно, як ніколи. Йому дуже хотілося сказати дівчині про свої почуття, але він чомусь майже не сумнівався, що вона відкине їх з тим же ввічливо-байдужим виразом на прекрасному обличчі.
Повільним кроком Ренальд виїхав на узлісся і оглянув околиці, що розстелялися перед ним.
Найімовірніше, Ролена зробила зупинку на кордоні нічийних земель. Вона не любить мандрувати вночі, чекатиме, коли зійде сонце...
Ренальд прикусив губи і чвалом помчав униз, у долину.
Можливо, набратися рішучості й відверто поговорити з Інгою? Адже вони сестри. Імовірно, Олеся їй що-небудь сказала...
Він тільки хоче зрозуміти, чи є в нього надія, бо більш підходящої дружини йому годі й шукати.
У свій час, за наполяганням Ролени, Ренальд ліниво придивлявся до наречених із сусідніх королівств.
Красиві дівчата, безсумнівно, приваблювали принца. А під час минулорічного балу в Уаджиті, одна з п'яти сестер-принцес Прикордонного королівства привабила більше, ніж зазвичай.
Дівчина була чудова. Невеликого зросту, дуже ніжна, з рудуватим, немов полуденний сонячний промінь, волоссям.
Вона із задоволенням прийняла запрошення прогулятися садом, з цікавістю слухала Ренальда, щиро сміялася, показуючи зубки, кокетливо поправляла волани на сукні й смикала чарівний завиток волосся біля скроні.
Тоді Ренальд до неї навіть не доторкнувся, лише поглядами виявляв свою зацікавленість.
Серце його збуджено билося, і він уже хотів було просити в батька дівчини дозволу зустрітися з нею після балу, у більш спокійній обстановці...
Але тієї ж ночі, випадково опинившись там, де не повинен був опинитися, Ренальд став мимовільним свідком однієї розмови.
Спершу пролунав заливистий жіночий сміх, а потім знайомий голос сказав: “Цей принц Даяда хоч і має привабливу зовнішність, але схожий не на принца, а на якогось брутального вояка, що звик до похідного життя серед сіна, збруї та кінського поту!” “І гною!” – додав інший голос.
І дівчата весело розсміялися. “Здається, він у мене закохався по самі вуха. Бачила б ти, як він дивився! Тільки, я не думаю, що це – підходящий варіант… Якщо вже зовсім нічого не залишиться. Вибір наречених у нас невеликий!”
Далі Ренальд слухати не став і попросив у короля Ектора дозволу покинути свято...
І ось тепер нове свято і нове захоплення... Легко дати собі слово не закохуватися, але виконати його не так-то просто!
Ні, краще не втаємничувати в цю справу нікого: ні друзів, ні сестер... Ренальд і Олеся все ще свідки і на святі, за традицією, мають бути разом. Там він відкриє їй правду, і прийме її відповідь, якою б вона не була. Це краще, ніж сумніви і страхи.
А якщо вона погодиться? Зрештою, можна обійтися і без дітей. Для цього існують надійні способи... Та чи захоче Олеся так жити? Адже дитина для жінки дуже важлива.
Або, може, Маріл і Саур знайдуть якийсь вихід… Невже нічого не можна вдіяти з тим прокляттям?
Ренальд міцно зчепив зуби. Від думок паморочилося в голові, переривалося дихання, тремтіло серце...
Сонце ледь піднялося над лісом, коли він побачив невеликий кортеж Ролени, що рухався головною дорогою.
Зазвичай королева Даяда їздила з більш пишним супроводом. А тут лише одна карета, кілька вершників і пара запасних коней, про всяк випадок, якщо Її Величність або її доньки забажають проїхатися верхи.
Побачивши Ренальда, кортеж зупинився.
– Що там таке? – невдоволено запитала Ролена, відкидаючи фіранку, що прикривала вікно карети.
Дві її доньки і нянька, розморені ситним сніданком, дрімали на м'яких оксамитових сидіннях, обклавшись подушками.
