Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Террі Гудкайнд
— Боюся, що не знаємо, Річард, — сказала Енн. — Зрозуміло, це дуже важливо, але нам необхідно поговорити з тобою про дійсно серйозні речі.
— Після того, як побачимо дослідження Зедда про пророцтва, — сказав Натан.
— Тоді не барімося, — сказав їм Зедд. Він так стрімко рушив вперед, що його балахон майорів за спиною, подібно до крил.
52У розкішній бібліотеці Річард встав позаду діда, дивлячись через його кістляве плече, як той розкриває величезну книгу в потертій коричневій шкіряній обкладинці. Кімната була освітлена безліччю ламп з срібними відбивачами, закріплених на п'яти товстих стовпах з червоного дерева, що стояли в один ряд посеред залу; вони ж служили опорою антресолям, що проходили уздовж всього довгого приміщення. Важкі поліровані столи з темного дерева стояли між колонами. Біля зовнішньої сторони кожного столу купчилися безліч стільців. Багаті килими з майстерно витканим візерунком навіть з вигляду були дуже м'якими і приглушували всі звуки. Перпендикулярно до довгих стін стояли ряди полиць, доверху заповнених книгами, утворюючи прохід посередині. На балконі теж стояли ряди шаф, зайнятих стародавніми томами.
Через єдине високе вікно падав сіро-блакитний стовп сонячного світла, в задушливому повітрі кружляли порошинки. Від недавно запалених ламп виходив запах олії. В кімнаті було тихо, як у склепі.
Кара і Рікка трималися віддалік у ніші вікна, залишаючись у тіні. Склавши руки, вони схилили голови один до одного і тихо розмовляли. Ніккі стояла поруч з Зеддом в палаючому прямокутнику сонячного світла. Енн і Натан нетерпляче переступали поряд, очікуючи пояснень Зедда про зникаючі пророцтва. Знаходячись осторонь світла вся решта кімнати здавалася зануреною в похмуру тінь.
— Ця книга була написана, думаю, відразу після закінчення Великої війни, — сказав їм Зедд, проводячи пальцем по розкритій книзі, на обкладинці якої значилося: Відносини Континууму і Життєздатність Пророкувань.
«Обдаровані із запізненням виявили, що з якоїсь причини чарівників народжується все менше і менше. А які все ж народжуються, не володіють обома сторонами дару, як майже завжди було колись. Вони володіють тільки Магією Приросту. Магія Збитку зникає».
Енн глянула з-під насуплених брів.
— Навряд чи це новина для нас. Єдиний чарівник, народжений з обома сторонами дару, це той хлопчисько, який стоїть поруч з тобою. Нам все це давно відомо. Ми присвятили цій проблемі велику частину наших життів. Продовжуй.
Зедд прочистив горло.
— Ну, в загальному… як ви розумієте, це означає, що пророків теж народжується все менше.
— Просто чудово. Чудова історія. — піддразнила Енн. — У житті не змогла б припустити нічого подібного.
Натан роздратовано заспокоїв її.
— Продовжуй, Зедд.
Зедд поправив рукави, кинувши на Енн похмурий погляд.
— Вони розуміли, що через зменшення числа чарівників, здатних до передбачень, поступово зникає і сама магія пророцтва. Щоб зрозуміти, що несуть такі зміни, вони вирішили глибше вивчити пророцтва, як напрямок магії, поки ще є така можливість і у них ще залишаються чарівники, які володіють обома сторонами магії. Вони підійшли до проблеми під усією серйозністю, розуміючи, що це, можливо, останній шанс людства осягнути майбутнє самого поняття пророцтва, шанс зберегти для майбутніх поколінь те, що одного разу може бути спотворено або навіть втрачено.
Зедд глянув на Енн, очікуючи від неї нових принизливих зауважень. Їх не послідувало. Очевидно, це було те, чого вона ще не знала.
— А тепер, — сказав він, — докладніше про їхню роботу.
Річард підійшов до столу, зупинився поряд з Ніккі і пальцем перегорнув сторінку, продовжуючи слухати Зедда. Він тут же побачив, що книга написана тою дивною мовою, якою зазвичай в давнину писали магічні книги і пророцтва. Він майже не розумів змісту. Втім, зрозуміти було складно тому, що книга була написана на одній із стародавніх мов.
Ще однією несподіванкою виявилося те, що книга містила ряд складних математичних формул, перемежованих графіками руху місяця і зірок із зазначеними кутами нахилу. Річарду ще не доводилося бачити книг про магію, в яких зустрічалися б рівняння і астрономічні спостереження — правда, і самих магічних книг йому доводилося бачити не так вже й багато. Хоча в Книзі Зниклих Тіней, яку він пам'ятав напам'ять, згадувалися положення сонця і розташування зірок, які необхідно було враховувати, щоб відкрити шкатулки Одена.
Безліч формул було також надряпано по краях листів різними почерками, немов хтось за допомогою обчислень намагався перевірити висновки автора книги. Або, можливо, намагався розглянути її зміст у світлі власних нових ідей. В одному випадку числа у стовпцях були закреслені; стрілки вказували на нові цифри, написані поряд з закресленими. Іноді Зедд утримував руку Річарда, не даючи перегорнути сторінку, щоб вказати на рівняння і пояснити, які символи залучені в обчислення.
Натан не зводив зі сторінок темно-блакитних очей, немов собака, що побачила кістку, в той час як Річард просто гортав сторінки, не знаходячи в їх змісті нічого, здатного донести до нього сенс пояснень Зедда. Чарівник монотонно говорив щось про частковий збіг переміщених вилок; потрійне дублювання сполучених коренів, поставлених під загрозу прецесією і послідовними, пропорційними, подвійними інверсіями; замаскованих помилкових розгалуженнях, доведених цими формулами, які могли бути виявлені тільки за допомогою магії Збитку.
Натан і Енн дивилися на нього, боячись моргнути. Натан в здивуванні ловив ротом повітря. Лице Енн було блідо-попелястого кольору. Навіть Ніккі, здавалося, слухала незвично уважно.
Від безлічі незрозумілих понять у Річарда закрутилася голова. Він ненавидів це почуття безпорадності, коли немов тонеш в інформації, яку не можеш зрозуміти. І відчуваєш себе німим. Він щосили намагався тримати голову над цим темним потоком повного хаосу.
Час від часу Зедд згадував числа і рівняння з книги. Натан і Енн вели себе так, немов Зедд тільки що повідомив їм про кінець світу, і назвав точний день і годину, коли це станеться.
— Зедд, — нарешті спитав Річард, перериваючи діда на середині фрази, яка, здавалося, ніколи
