Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Террі Гудкайнд

Річард кивнув.

— А що сказала Шота про вашу угоду?

Річард пильно дивився на високі вежі позаду Ніккі. Він згадував.

— Шота сказала: «ти хотів знати те, що відомо мені і допоможе віднайти правду. Я дала тобі це: Вогняний Ланцюг. Усвідомлюєш ти це зараз чи ні, але це справедливий обмін. Я дала відповіді, які були тобі потрібні. Ти — Шукач, або, принаймні, був ним. Ти повинен сам відшукати значення цих відповідей».

— І ти їй повірив?

Кілька митей Річард думав, його пильний погляд ковзав по сторонах.

— Так. — Коли він знову поглянув на неї, в його очах знову виблискувала іскра життя. — Я дійсно їй повірив.

— Тоді ти зобов'язаний сказати мені, Карі, своєму дідові, кому б то не було, що якщо ніхто з нас не має наміру допомагати тобі, ми всі повинні забратися з дороги і дозволити тобі діяти так, як ти вважаєш за потрібне.

Він посміхнувся, хоча і трохи сумно.

— Ти — чудова жінка, Ніккі. Ти переконуєш мене продовжувати боротися, навіть коли сама не віриш в те, за що я борюся. — Він нахилився і поцілував її в щоку.

— Мені дуже шкода, що я не вірю, Річард… заради тебе.

— Я знаю. Спасибі тобі, друже. Мало кого турбувала б допомога другові більше, ніж істина. Він потягнувся і узяв її за підборіддя, змахнувши великим пальцем сльозу з її щоки. — Ти зробила для мене більше, ніж ти думаєш, Ніккі. Спасибі.

Ніккі відчула легковажну радість, змішану з тривогою. Схоже, вони повернулися туди, звідки почали.

Їй дуже хотілося обійняти його, але замість цього вона взяла в долоні його обличчя.

— А тепер, — сказав він, — нам варто піти назустріч Енн і Натану. Можливо я дізнаюся, що таке Вогняний Ланцюг, і яка його роль у всій цій історії. Ти мені допоможеш?

Ніккі посміхнулася і кивнула, занадто зворушена, щоб говорити. Потім, не в змозі більше стримуватися, обняла його і сильно притиснулася до нього.

Вираз на обличчі Енн, коли вона побачила ідучу між колон Ніккі, був невимовним. Ніккі могла б голосно розреготатися, не будь вона такою виснаженою після важкої розмови з Річардом.

Наскільки Ніккі знала, пророк був дуже старий, але той зовсім не виглядав немічним. Високий, широкоплечий, біле волосся вишуканими хвилями спадає на плечі — він справляв враження людини, ще здатної гнути підкови, і зовсім не з допомогою магічного дару. Пильний погляд темно-голубих очей нагадував погляд хижака, лякаючий і звабливий одночасно. Погляд Рала.

Очі Енн були величезними.

— Сестра Ніккі…

Аббатиса не сказала нічого на кшталт «приємно бачити тебе знову» або чогось настільки ж сердечого. Схоже, вона не могла знайти слів. Ніккі здивувалася, що колись ця низенька жінка, що стояла поруч з рослим пророком, так довго здавалася їй величною. Сестри в Палаці Пророків, особливо новенькі, дуже рідко бачили аббатису. Тепер Ніккі розуміла, як багато така недоступність додавала до її міфічної величі.

— Аббатиса. Рада бачити вас у доброму здоров'ї, особливо після вашої смерті та похорону. — Ніккі озирнулася на Річарда і продовжила. — Я чула, що всі вважають вас померлою. Дивно, які переконливі були ваші похорони, і все ж ось ви перед нами — жива і здорова.

Швидка посмішка Річарда показала, що він зрозумів її натяк. Зедд, що стояв на сходах, які вели до залу з фонтаном, кинув на Ніккі цікавий, похмурий погляд. Йому натяк був теж зрозумілий.

— Ну… загалом… на жаль, це було необхідно, дитя моє. — Лице Енн потемніло. — Адже серед наших Сестер Світла були і Сестри Тьми. Вона коротко глянула на Річарда, Кару і Зедда, різкий вираз обличчя пом'якшав. — Однак, дивна у вас тут зібралася компанія. Сестра Ніккі, рада бачити, що ви повернулися до Світла. Не можу висловити, як я рада. Думаю, що сам Творець, напевно, приклав руку до порятунку вашої душі.

Ніккі склала руки за спиною. — Ну, думаю, Творець тут зовсім ні при чому; адже коли я була змушена служити кожному, хто жадав крові, ваш Творець був, мабуть, дуже зайнятий. Вважаю, його не турбувало, коли мене використовували істинно віруючі чоловіки, які пояснювали, що мій обов'язок в тому, щоб принижуватися перед ними і вбивати тих, хто виступає проти шляхів Творця. Сподіваюся, почуття гумору не змінювало Творцеві, коли його прихильники мене гвалтували. Вистачить. Річард допоміг мені усвідомити цінність мого власного життя. І тепер я більше ні Сестра Світла ні Сестра Тьми. Ні Пані Смерть, ні Королева Рабів. Тепер я — просто Ніккі. Подобається це комусь… чи ні.

Обличчя Енн, на якому вираз скептичної недовіри змінювався обуренням, пішло червоними плямами.

— Але Сестра — завжди Сестра. Ти прекрасно зробила, коли зреклася Володаря, і значить, знову стала Сестрою Світла. Але ти не можеш відректися від своїх обов'язків перед Творцем.

— Якщо в нього є якісь заперечення, нехай він сам скаже мені про це. — Луна гнівних слів поступово затихла, тишу порушував тільки плескіт води у фонтані. Вона обережно озирнулась, ніби чекала, що Творець ховається в темряві між колон і в будь-який момент може з'явитися перед ними, щоб повідомити про свою волю.

— Ну? — Вона знову склала руки. В її усмішці була непокірність. — У такому разі, якщо у нього немає заперечень, вважаю, я можу залишатися просто Ніккі.

— Зате заперечення є в мене…

— Досить, Енн, — глибоким владним голосом промовив Натан. — Зараз нам не до цього, у нас є більш важливі справи. Ми зобразили твою смерть не для того, щоб подорожувати по світу, навертаючи до Світла Сестер Тьми.

Ніккі була здивована, почувши від пророка розумне висловлювання. Мабуть, колись вона наслухалася дуже багато порожніх пліток.

Енн покірно зачинила рот і машинально поправила волосся, зібране в пучок на потилиці.

— Думаю, ти правий.