Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд

так давно… Я півжиття провела далеко від Палацу… І від Джедіді. — Вона знову зупинилася і уважно оглянула рівнину. — Він, звичайно, давно мене забув і знайшов іншу.

— Якщо він дійсно любив тебе, сестра, — тихо сказав Ричард, — він тебе не зможе забути і ніколи не знайде іншу. Ти ж не забула його.

— Занадто багато років минуло, — відповіла сестра Верна. — Ми жили нарізно, і обидва ми змінилися. Я постаріла. А він… У нього — великий дар, і він живе своїм життям. Я йому в його житті не потрібна.

— Ти ще не стара, сестра. Якщо ви дійсно любили один одного, не важливо, скільки років пройшло з тих пір. — Річард сам не знав, про неї він говорив або про себе.

Сестра Верна тихенько засміялася.

— Юність. Юності властиві великі надії, але невластива мудрість. Я знаю людей і знаю чоловіків. Він занадто довго не був зі мною. І він давно знайшов мені заміну.

Річард відчув, що червоніє.

— Любов — це щось більше.

— Ах, значить, ти так добре знаєш, що таке любов? Ти теж дуже, дуже скоро будеш без розуму від чиїх-небудь гарненьких ніжок. Річарда захлеснула хвиля гніву, але тут сестра Верна застигла на місці. Вона підняла голову. Чорні хмари повзли з усіх сторін, оточуючи подорожніх, зближуючись навколо них. Раптово Річард почув, як хтось тихо-тихо кличе його.

— Щось тут не так, — прошепотіла сестра Верна.

— Що?

Не відповідаючи, вона повернула наліво, потягнувши за собою Джека.

— Сюди.

Сліпучий спалах прорізав темряву. Туди, де тільки що стояла сестра Верна, вдарила блискавка. Земля здригнулася від грому. І в ту саму мить, коли блискавка осяяла долину, вихопивши з темряви чорну стіну пилу, Річард побачив Келен.

Вона стояла і дивилася на нього. А потім раптом зникла.

— Келен?! — Закричав він. Сестра Верна знову згорнула.

— Сюди. Ну ж бо! Річард! Це мана! Що б ти не побачив, це мана. Ти не повинен ні на що звертати увагу. Пішли.

Річард і сам знав, що це мана, але все одно йому було боляче. Дуже боляче і дуже сумно. Він зітхнув. Чому магія викликала з його свідомості образ Келен? Сестра Верна сказала, що чари показують те, чого він боїться або чого пристрасно бажає. Що ж знайшла в ньому тутешня магія: жах або тугу?

— А блискавка справжня? — Запитав він сестру. — Цілком справжня, щоб убити нас. І все ж — це не блискавка в звичному розумінні. Ця буря — битва заклять. А блискавка — магічний розряд, що виникає при зіткненні протилежних сил.

І знову він почув, як звідкись здалеку хтось кличе його. Але голос був не Келен. Його кликав чоловік.

Ще один сліпучий спалах. Цього разу блискавка вдарила прямо перед подорожніми. Річард і сестра Верна машинально підкинули руки, затуляючи очі.

Коні навіть не здригнулися. Судячи з того, що сказала сестра, так воно і повинно бути. А будь блискавка справжня, коні б злякалися.

Блискавки виблискували з усіх сторін, і земля тремтіла у них під ногами. Сестра Верна потягнула Річарда за рукав.

— Послухай мене, Річард, щось тут не так! Дорога змінює напрямок дуже швидко, а я не відчуваю цього, хоча мала б.

— Але чому? Ти ж уже перетинала долину, і все було в порядку.

— Не знаю. Нам мало що відомо про ці місця. Тут править магія, природу якої ніхто не в силах зрозуміти. Можливо, ці чари якось особливо діють на тих, хто вже побував колись у долині. Кажуть, що перетнути її вдруге набагато важче, ніж першого, а з тих, хто пішов сюди втретє, не повернувся ніхто. Але, може, справа не тільки в мені.

— Не тільки в тобі? А в чому? Чи не в мені раптом? Сестра дивилася в порожнечу, на щось, видиме тільки їй одній, на щось, чого — Річард знав — насправді не існує. Вона насилу сфокусувала погляд на Річарда.

— Ні, не в тобі. Будь це якось пов'язано з тобою, я б як і раніше відчувала дорогу, а я її не відчуваю. Тобто відчуваю, але не завжди. По-моєму, це через сестер Елізабет і Грейс.

— А вони-то тут при чому? — Майже прокричав Річард крізь шум бурі.

Нове хмара пилу обрушилося на них. Піщинки боляче били по обличчю, забивалися у волосся, потрапляли в очі. Річард примружився.

— Вмираючи, вони передали мені свій дар. Тому, коли ти не прийняв їх пропозиції, сестрам довелося убити себе. Обидві вони добровільно розлучилися з життям, щоб передати свій дар іншій сестрі, а та, знайшовши нові сили, змогла б виконати свою місію.

Так ось чому йому здалося, що магія сестер зростає від разу до разу.

Келен ще тоді припустила, що це якось пов'язано з тим, що сестри вбивають себе.

— Тобто зараз, крім твоєї сили, ти володієш і силою Хань двох інших сестер Світу?

Сестра Верна кивнула, обводячи поглядом околиці.

— Зараз у мене однієї та сила, що була у нас трьох. — Вона знову подивилася на Річарда. — Можливо, моя могутність надто велике, щоб я могла пройти тут. Але пам'ятай: якщо я загублюся, ти повинен спробувати вийти звідси без мене.

— Ще чого! Я заблукаю. Я ж не відчуваю цих ваших безглуздих заклинань!

— Не сперечайся зі мною! Ти відчуваєш блискавку. Той, у кого немає дару, відчув би її надто пізно. Доведеться тобі постаратися.

— Не бійся, сестра, все буде добре. Ти обов'язково знайдеш дорогу.

— Але якщо мені це не вдасться, ти повинен вийти звідси. Постарайся, Річард!

Головне, що б ти не побачив, знай — це мана. Іди вперед і ні на що не звертай уваги. Ні на що. Якщо я загину, ти повинен сам вибратися звідси і дійти до Палацу пророків. Чого б тобі це