Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Террі Гудкайнд

Перш, ніж Сестра Юлія встигла почати говорити, Келен її випередила.

— Ну, так починай свої тортури. Нікому не цікаво слухати, як ти базікаєш про них, немов стара пліткарка. Я знаю, що ти маєш намір мучити мене — так приступай.

— О, ні, катування — це не для тебе, люба. — Він відкрутив ногу смаженого гусака і вказав нею на молоду жінку позаду себе. — Катувати будуть її.

Келен глянула на жінку, яка раптово перелякалася, і потім, насупившись подивилася на Джегана.

— Якого біса?

Він відкусив шматок темного гусячого м'яса. По його пальцях стікав жир. Він обсмоктав жир з кілець.

— Гаразд, — сказав він, вибираючи шматок м'яса, звисають з ноги, — мабуть, мені доведеться пояснити. Розумієш, у нас є такі тортури, коли кат робить маленький розріз внизу живота жертви. Він повернувся і ткнув гусячою ногою в живіт молодої жінки, нижче пупка. На її голому тілі від ноги залишилася сальне пляма. — Ось тут.

— Після цього, — сказав він, обертаючись назад, — кат глибоко в живіт заштовхує губки кліщів і пошукує ними там, поки не зачепить шматок кишки. Вони там досить слизькі, а той, хто піддається цій процедурі, чомусь не лежить спокійно, як ти, напевно, розумієш, тому, для того, щоб схопити ці нутрощі, потрібна певна вправність. Як тільки він їх зловив, він починає повільно, фут за футом витягувати їх. Ось це катування, так вже катування.

Він нахилився і відірвав ще шматок шинки.

— І тепер, якщо ти не будеш робити, як я кажу, ми всі відправимося в такий намет — він вказав вліво від себе рукою із затиснутою в ній скибою шинки, — і накажемо одному з наших досвідчених майстрів зробити це з тією дівчиною, що стоїть у мене за спиною.

Він крижаним поглядом глянув на Келен.

— І все тому, що ти відмовилася робити те, що тобі сказано. Тобі доведеться стати свідком агонії цього створіння. Тобі доведеться слухати, як вона буде кричати, благати зберегти їй життя, бачити, як вона спливає кров'ю, бачити, як з неї виймають нутрощі. Після того, як кат витягне кілька футів кишок, він намотає їх на палицю, як моток мотузок — просто для того, щоб місиво стало акуратним і охайним. Потім він зробить паузу і звернеться до мене. Тоді, я знову ввічливо попрошу тебе робити те, що від тебе вимагається. Якщо ти знову відмовишся, то ми знову повільно витягнемо ще кілька футів її м'яких, ніжних, закривавлених кишок, намотуючи їх на палицю, і всі разом будемо слухати її крики і плач, і благання про смерть. Цей процес може продовжуватися досить довго. Це катування — болісно повільне і болюче. — Джеган весело посміхнувся Келен. — Потім, під кінець, тобі доведеться спостерігати, як вона буде битися в передсмертних конвульсіях.

Келен подивилася на дівчину. Та не ворушилася, але була білою, як цукор, що лежав купою у вазі на столі.

Джеган неквапливо пожував і потім запив їжу великим ковтком вина.

— Після всього, ти побачиш, як її бездиханне тіло буде кинуто на віз мерців, до останків тіл інших людей, підданих тортурам. Потім, я запропоную Юлії і Ерміні вибір — або відправитися в намети, розважати моїх людей, задовольняючи їх самі витончені бажання, або, якщо вони вважатимуть це за краще — подумати про те, як за допомогою цього нашийника змусити тебе одержати більше болю, ніж коли б то не було. Буде одна умова — їм не можна буде робити так, щоб ти втратила свідомість. Мені, звичайно ж, хочеться, щоб ти все це відчувала.

Зовні доносився нестихаючий армійський шум, але в наметі панувала мертва тиша. Джеган відрізав ще один довгий пласт кривавої яловичини, і продовжив.

— Після того, як Сестри вичерпають свою уяву, а я думаю, що стимул змусить їх бути винахідливими, я особисто займуся тобою, поки ти не опинишся на межі загибелі. Тільки після всього цього я зірву твій одяг, і вже тоді ти станеш переді мною голою.

Він зупинив на ній погляд своїх кошмарних очей.

— Вибір за тобою, любонько. Підсумком будь-якого з них буде те, що тобі доведеться виконати мій наказ, і все закінчиться тим, що за моїм велінням, ти опинишся роздягненою. Який спосіб ти вибираєш? Швидше. Другого разу не буде.

У Келен не залишалося вибору. Чинити опір цьому було безглуздо. Вона придушила клубок у горлі і негайно почала розстібати сорочку.

Джеган зачерпнув з срібної вази жменю печива і закинув кілька в рот. Побачивши, що Келен почала роздягатися, він переможно посміхнувся. Від його самовдоволеного вигляду вона ще сильніше відчула своє безчестя і безсилля.

Вона відчувала, що почервоніла. Більше вона не намагалася опиратися його наказам. Вона розуміла, що змушена ретельно вибирати поля битв, і це було не з тих, де вона могла виграти. Вона подумала, чи вийде у неї виграти інший бій. Вона вже почала сумніватися, що це взагалі можливо. Мабуть, їй нізвідки чекати порятунку. Все її життя, її майбутнє, все, що їй належить, це трапиться тут. Їй не було на що сподіватися, не залишилося ні єдиної підстави очікувати від життя нічого хорошого.

Як можна недбаліше вона скинула в купу знятий з себе одяг, не потрудившись затриматися, щоб його скласти. Виконавши наказ і повністю оголившись, вона встала, зіщулившись, у мертвій тиші приміщення, не дивлячись на Джегана, не бажаючи бачити його зловтіхи, його жаданий тріумф. Щосили вона старалася, щоб її тремтіння не було помітним.

— Встань пряміше, — сказав Джеган.

Келен зробила, що їй наказали. Вона раптом відчула втому. Втому не від фізичного зусилля, а втому від всіх своїх зусиль. За що вона билася? Яке життя могло її очікувати? У неї не було шансу знайти свободу, випробувати любов, і навіть відчути себе в безпеці. Скільки шансів було у неї на якесь щастя в своєму житті? Жодного.

Зараз їй хотілося лише одного — згорнутися в калачик і