Небесний Легіон - Наталія Глушко

Кассія здригнулася, ніби її застукали на крадіжці, чи чомусь ще похабнішому.

— Що?!

— Я ж не сліпа, Кассіє. Він дивиться на тебе так, що навіть дракони все зрозуміли!

Кассія куснула губу, ховаючи усмішку.

— Ти думаєш?..

— Я не думаю. Я знаю.

Дівчина мрійливо зітхнула, але тут же запитала:

— А ти? Що між тобою і Лоріном?

Тепер уже Ріанель скривилася.

— Нічого!

— Ага, звісно, ​— Кассія скептично глянула на неї. — Ви так фиркаєте один на одного, що це вже схоже не на сварку, а на якусь химерну гру.

— Ми просто друзі!

— Ага. А я матір драконів.—скептично відповіла Кассія

Ріанель пирхнула:

— Просто спи, Кассіє!

— Ну-ну…

Кассія з хитрою усмішкою вклалася в ліжко, а Ріанель ще довго крутилася, не знаючи, чому раптом її щоки так горять і серце стукає, як бойовий барабан.

Тим часом у сусідній кімнаті Дерек тільки-но скинув чоботи, коли Лорін, склавши руки на грудях і опершись на одвірок з хитрою посмішкою почав бесіду:

— Отже, Дереку…

— Що? — хлопець здивовано глянув на нього.

— Я тут подумав…Ти і Кассія сьогодні були дуже милі.

Дерек зупинився, розстібаючи ремінь на штанах.

— І що?

— Просто питаю: вона тобі подобається?

Дерек спочатку зам’явся а потім невпевнено протягнув:.

— Нуууу… вона цікава… смілива… і літає на моєму драконі.

— Чудове визначення кохання,—усміхнулась Лорін.

— А хто сказав про кохання?!

— Дереку, ти весь день так фліртував з нею, що навіть Ноктаріс це помітив.

Дерек насупився.

— Гаразд…Можливо, вона мені справді подобається.

— О, це вже краще,—Лорін переможно посміхнувся.

Дерек підняв брову.

— Ну раз ти уже ти влаштував мені допит, то давай обговоримо дещо інше.

— Що саме?

— Ріанель.

Лорін відвернувся до вікна.

— Ріанель —злобне, високомірне стерво і моя товаришка.

— Ага, звiсно. Ти сам бачиш, як ти реагуєш, коли хтось говорить про неї?

Лорін зітхнув:

— Ми просто друзі.

— Дуже надійний спосіб заперечення.

Лорін поглянув на Дерека і гмикнув.

— Ми прямуємо на війну, ти знаєш?

— Знаю. Але знаєш що? Життя триває, навіть під час війни.

Лорін нічого не відповів. Він розумів це, але не міг дозволити собі думати про такі речі. А тим більше визнати, що ця пихата, високомірна, до біса красива і харизматична ельфійка може йому подобатися.

Дерек лише усміхнувся й поплескав його по плечу:

— Подумай над цим.

—Дереку, зроби так, щоб тебе шукали і бажано, щоб не знайшли. І все, не біси мене. Нам вранці вставати.

Влігшись, Лорін ще довго вдивлявся в місячне сяйво, що пробивалося крізь шибку.

Ранок прийшов дуже швидко. Сонце тільки-но почало заливати місто своїм світлом, коли вершники піднялись зі своїх  ліжок, вмилися і спустилися на перший поверх таверни, де вже чекали накриті столи для сніданку.

Сніданок був ситним: запашний хліб, масло, варення з лісових ягід, сир, омлет із зеленню та трав'яний чай. Однак цього разу за столом панувала незвична тиша.

Після вчорашніх розмов між друзями відчувалася якась ніяковість. Лорін не дивився прямо на Ріанель, вона ж старанно уникала зустрічі  поглядами. Дерек зосереджено намазував масло на хліб, а Кассія надто довго колупалася виделкою в тарілці.

Але ніхто не подавав виду, що щось не так.

Щойно вони поснідали, одразу ж попрямували за місто, до берега озера.

— Ну що, покличемо наших великих друзів? — спитала Ріанель, вдихаючи свіже повітря.

Лорін усміхнувся:

— Здається, вони вже тут.

Ще до того, як друзі покликали драконів, величні силуети з’явилися  в небі. Ті велично ширяли між хмарами, а потім почали спускатися і важко приземлилися.

— Сподіваюся, ви добре поласували,—кивнув Дерек, поплескавши Ноктаріса по шиї.

— О, ще й як,—Ноктаріс глузливо рикнув.

— Вдале полювання.

— Сідай, Кассіє,—сказав Дерек, запрошуючи її на дракона.

— Я знову з тобою?

— Так. Але цього разу ти будеш не просто пасажиром. Я навчу тебе керувати Ноктарісом без ментального зв'язку.

Кассія широко розплющила очі.

— Це можливо?

— Авжеж, якщо знати, як правильно себе поводити.

Дівчина ніяково залізла в сідло перед Дереком, і він обережно взяв її руки в свої, допомагаючи взятися за повіддя.

— Найважливіше—це відчувати ритм польоту. Дракони слухають своїх вершників не тільки через зв'язок, а й через командні сигнали.

Ноктаріс розправив крила і відірвався від землі. Кассія відчула, як вітер лоскоче її обличчя, і захоплено засміялася.