Небесний Легіон - Наталія Глушко

— Ви погрожуєте випустити неконтрольовану силу, яка не розрізняє ворога і союзника. Але якщо навіть ви це зробите, ми      відповімо тим же. Ви готові спалити все, тільки щоб не побачити поразку?

Сандра витримала паузу. Вона мала передати Туралу, що погроза не працює. Але поступитися— значить, показати слабкість.

—Я не маю повноважень ухвалювати остаточне рішення,— холодно відповіла вона.

—Але я передам вашим словам Туралу.

— Передайте йому ще дещо,—сказав Тайсар Веліт, підійшовши ближче і єхидно посміхнувшись.

—Якщо він думає, що досі щось контролює, то він помиляється. Ви програли стратегічно ще вчора, просто не хочете цього визнавати. І ще одне, якщо він вже вирішив комусь погрожувати, нехай робить це самостійно, а не за допомогою кишенькової маріонетки.

Сандра різко підняла голову, її очі блиснули злістю.

— Ми ще подивимося, хто програв.

— Ми вже побачили,— відповів Тайсар, не змінюючи тону.

Сандра зціпила зуби. Їй потрібно було терміново передати все Туралу, щоб обговорити наступні кроки.

Вона кивнула і, не прощаючись, швидким кроком вийшла з зали.

Як тільки двері зачинилися, у залі зависла важка тиша.

—Це не кінець,—сказав Літорн, перехрестивши руки на грудях.— Вони будуть думати, як відповісти.

—Але щонайменше ми влаштували їм грандіозний облом з шантажем,— додав Ардус.

—Це дає нам час.

— Час, який треба використовувати з розумом,— серйозно сказав Мірін, звертаючись до Елтінфела. —Ми повинні якнайшвидше зміцнити позиції.

—І підготуватися до їхнього наступного кроку,— додав Тайсар.

Елтінфел піднявся з кріслі і взяв слово.

—Оскільки тут вже немає зайвих вух, хочу повідомити усім присутнім, що мій син з друзями вже прямує до Ксінеї. Невдовзі вони прибудуть до   палацу і ми почнемо підготовку до контрнаступу. Мої лучники вже давно допомагають вашому, королю Міріне, війську. І вони показали себе доволі ефективно в бою. Хочу нагадати усім, що ми були і є вірними друзями і союзниками Ларії.

Коли Елтінфел закінчив свою промову, слово взяв Кролін. Він звернувся до Міріна.

—Міріне, друже мій, мої ковалі і надалі продовжуватимуть підтримувати Ларію зброєю, стільки, скільки буде потрібно. Ніякі погрози, чи шантаж не зможе зупинити поставки зброї.

Мірін уважно вислухав обидвох правителів і почав свою промову:

—Дорогі друзі, союзники, у ці темні часи, у часи болю, втрат та скорботи, я звертаюся до вас з безмірною вдячністю за допомогу і підтримку. Але разом з тим, це—час незламності, єдності та абсолютного героїзму усіх, хто дотичний до оборони мого королівства. Народ Ларії незламний і сміливий, продовжує боротьбу з ворогом, що намагається знищити все людське, добре і світле.

Усі втомлені від війни. Хтось про це говорить, хтось мовчить. Зараз настає переломний момент. І він нього буде залежати, як закінчиться ця війна.

Я вдячний всім і кожному, хто долучається до нашої перемоги, хто зброєю, хто магією, хто словами підтримки, хто драконами. Особливу подяку хочу висловити вам, вельмишановний Старійшино Тайсаре,—Мірін схилився в поклоні,—за вашу допомогу в підготовці вершників і надання драконів для боротьби. І вам, Архімайстрессо Зеліє, за вашу жертву під час випробування, задля отримання меча Ельтаріона. Він допоміг нам здобути могутніх союзників у війні. Ваш вклад неоціненний і Ларія завжди пам’ятатиме тих, хто забезпечив нам перемогу.

Коли Мірін закінчив говорити, усі присутні піднялися зі своїх стільців і голосно зааплодували Міріну. Його слова влучили прямо в серця перших осіб усіх королівств.

Коли зібрання підійшло до завершення, відкрилися магічні портали і всі розійшлися по своїх королівствах.