Небесний Легіон - Наталія Глушко

Зала Радників у Кронігасі була одним із найбільших охоронюваних місць на континенті. Стіни із чорного обсидіану, масивні колони, що тягнулися вгору, здавалися частиною самої гори, в якій був збудований Кронігас. А головне—в повітрі буквально відчувалася магія.

Навколо великого круглого столу сиділи наймогутніші правителі, маги та воєначальники цього світу. Король ельфів—Елтінфел Лорандел, король Ларії —Мірін, король гномів —Кролін, генерали Літорн і Ардус, маги Ельдріджу, Старійшини Кронігасу та Тайсар Веліт.

Посередині стояла Сандра, представниця Турала, яка завжди мала бездоганний контроль над собою. Вона звикла до гри в дипломатію. Але сьогодні вона навіть відчувала невидимий тиск, що панував у залі.

Місце, де мав сидіти Турал було порожнім. Хоча, це було передбачувано.

Вона перевела погляд на присутніх.

— Панове,— голос її лунав впевнено, хоче і з холодною ноткою,—Хелдор терпляче спостерігав за тим, як ви всі втручаєтеся у конфлікт, який ніяким чином  вас не стосується. Але настав момент, коли ми більше не можемо це ігнорувати.

— «Конфлікт, який нас не стосується?»—з нотками насмішки перепитав Елтінфел.—Ви вторглися на землі Ларії, а тепер дивуєтеся, що всі об'єдналися проти вас?

Сандра не звернула увагу на його тон.

— Ви повинні зрозуміти, що якщо наші вимоги не будуть виконані, ми будемо змушені вдаватися до радикальних заходів.

— І що ж це за заходи?—запитав Мірін, не приховуючи сарказму.

Сандра повільно пройшла вздовж столу, а потім зупинилася, опершись руками на його край.

— У горах Чоргроффа спить найдавніше зло цього світу. Дракон, такий великий і могутній, що ніхто не зможе його зупинити. Якщо наші умови не будуть виконані, ми пробудимо його. І тоді ви всі пошкодуєте.

В залі запала тиша.

—Ви блефуєте,—порушив мовчання один зі Старійшин Кронігасу.

— Я не звикла до порожніх погроз,— відповіла Сандра, дивлячись прямо в його очі.

—Тобто, якщо ми не припинимо підтримувати Ларію, ви звільните монстра, який знищить усе живе?— уточнив Літорн, стискаючи руки в кулаки.

— Саме так,—посміхнулася Сандра,—якщо ми програємо, ми заберемо з собою весь світ.

Раптом у залі пролунав сміх.

Глибокий, впевнений і майже зловісний.

Всі повернулися голови до Тайсара Веліта, який, схрестивши руки на грудях, спокійно спостерігав  за Сандрою.

—Я знав, що ви не вирізняєтеся оригінальністю, але щоб аж так?— сказав він.

— Що ти хочеш цим сказати?—звернулася Сандра до Тайсара.

Тайсар піднявся зі свого місця, підійшов до столу та злегка сперся на його руки.

— Ви думаєте, що маєте ексклюзивне право на абсолютне знищення? В справді вважаєте, що тільки у вас є дракон, якого нікого не можна зупинити?

В його голосі відчувався виклик.

—Що ти намагаєшся сказати?—напружено перепитала Сандра.

Тайсар злегка нахилив голову, ніби оцінюючи її, а потім повільно промовив:

—Якщо ти хочеш погрожувати нам пробудженням дракона Чоргроффа, ти повинен знати, що в Кронігасі теж є подібний дракон. Але він більший. Сильніший. І якщо ви намагаєтесь розбудити своє зло, ми пробудимо наше. І ти знаєш, що я не жартую. Бо в тому ж пергаменті, в якому ви прочитали про Чоргрофф написано і про Кронігас. Тому не раджу з нами тягатися.

Сандра на секунду завмерла.

— Ти блефуєш.

— О, повір мені, ні,—Тайсар посміхнувся так, що в її душі з'явився холодок.

—Дракон, який спить у наших горах, настільки могутній, що сам його подих  змінює погоду. Його луска чорніша за ніч, а його полум’я— гарячіше за ядро ​​самої землі.

Він обійшов стіл і став перед Сандрою, дивлячись їй прямо в очі.

— Ви хочете влаштувати апокаліпсис? Гаразд. Але знайте, що якщо ваш дракон зруйнує пів материка, наш дракон знищить іншу половину. Ніхто не виживе.

В залі повисла гнітюча тиша.

Сандра зціпила зуби. Вона не знала, чи Тайсар каже правду, але в його очах не було сумнівів.

Тайсар схрестив руки та знову посміхнувся.

— Тож вирішуйте, чи готові ви йти до кінця. Але пам'ятайте: як тільки ви випустите одне зло, світ побачить інше. І тоді вже ніхто не виграє.

Сандра мовчала. В залі відчувалася напруга, саме повітря стало важчим. Усі присутні переварювали слова Тайсара Веліта.

Король Елтінфел першим порушив тишу.

— Виходить, ми стоїмо на межі взаємного знищення. Якщо хтось зробить крок, світ зануриться в хаос.

—Це безглуздо,—підтримав його король Мірін, звертаючись до Сандри.