Небесний Легіон - Наталія Глушко

У вузькій, темній кімнаті в одному з притулків шпигунської мережі Сандри Тенбрік сидів чоловік у потріпаному плащі, що намагався здаватися непримітним, хоча його світилися лиховісним азартом. Перед ним стояла сама Сандра. Вона мовчки слухала, як незнайомець переривався від хвилювання, розповідаючи про події в Ксінеї.

— Я... Я сам усе бачив!— схвильовано почав чоловік, розмахуючи руками. — Величезний портал відкрився посеред центральної площі, і з нього вийшли вони...

— Вони?— Сандра примружила очі.

— Крилаті воїни! Високі, міцні, в броні, схожі на живий метал! І з ними були двоє командирів, яких усі називали Елмег і Арон. Люди боялися, перемовлялися, а вони просто рівним строєм пішли до палацу ельфів!

Сандра уважно слухала, детально  зважуючи кожне слово. Це було немислимо.

— Ти впевнений, що їх було п'ятсот?—холодно запитала вона.

— Так! Можливо, трохи більше, але вони йшли таким чітким строєм, що ніхто не міг помилитися в їхній кількості!

— А що з правителями?

— Вони всі  були там. Елтінфел Лорандел, Мірін з Ларії, генерали Літорн і Ардус. Вони і провели воїнів через портал. Напевно хтось із них і розбудив їх!. А потім віддали розпорядження, щоб крилатих поселили при палаці, а їхніх командирів—у самому замку.

Сандра стискала зуби, слухаючи шкірне слово. Це змінювало все.

Вона опустила голову, задумавшись. Це було дуже серйозно. Вороги отримали військо, про яке навіть найдавніші хроніки згадували лише як про легенду. Якщо їх не зупинити зараз, Хелдор втратить перевагу.

Вона різко встала.

— Ти правильно зробив, що прийшов. Я подбаю, щоб твоя інформація дійшла до тих, кому потрібно.

Чоловік боязко кивнув і поспішив вийти. Як тільки двері зачинилися, Сандра взяла крихітний магічний камінь, стисло прошепотіла кілька слів і в темній кімнаті спалахнув червоний вогник. За мить вона вже була в раді.

Турал сидів  за масивним овальним столом. Його миршаве, щуряче обличчя було напружене, а пальці стискали край стола так сильно, що побіліли кісточки.

На іншому краї довжелезного столу сиділи головні фігури імперії Хелдор: генерал Варіан, маг Селрік і сама Сандра Тенбрік. Атмосфера була напруженою—всі відчували, що ситуація виходить з-під контролю.

— Це катастрофа,—почав Варіан, грюкнувши кулаком по столу.

—Ми не знаємо, на що вони здатні. Якщо їх п'ятсот, то це не просто підкріплення. Це армія, яка може змінити вихід війни!

— П'ятсот?— єхидно перепитав Селрік, відкидаючись у кріслі.

—І це все? Ми маємо десятки тисяч воїнів. Навіть якщо вони всі невразливі, навіть якщо кожен з них може вбити десятки наших солдатів... їх мало!

—Ти дурень, якщо так думаєш!—огризнувся Варіан.

—Ти не бачив, що вони вміють. Я читав старі письмена. Вони були створені не для бою на рівних. Вони—ідеальна машина для винищення. Якщо їхні командири справді ті, про кого ми думаємо, то вони можуть вести за собою війська з неймовірною ефективністю!

Турал підняв руку, вимагаючи тиші.

— Ми не будемо панікувати,—сказав він твердо.

— Так, це ускладнює завдання, але це ще не кінець. У нас є перевага в чисельності. Поки вони готуються, ми мусимо діяти.

Сандра схрестила руки на грудях.

— І що ви пропонуєте?

— По-перше, ми маємо пришвидшити мобілізацію. Сто тисяч новобранців—замало. Потрібно ще більше. Я хочу, щоб усі, хто ще не присягнув нашої армії, зробили це зараз. Піднімемо нагороду: кожному воїну пообіцяємо подвоїти  платню, а їхнім родинам гарантуємо три голови худоби.

Варіан криво посміхнувся.

— Думаєш, цього буде достатньо?

— Достатньо, щоб переконати тих, хто ще вагається.

— А що робити з крилатими?— спитав Селрік.

Турал звів на його гострій погляд.

— Ти маєш знайти спосіб зруйнувати їхню магію. Чим швидше, тим краще.

Селрік зітхнув, але кивнув.

— Я подумаю, що можна зробити. Можливо, їхні сили мають межу.

— Тим часом,—додала Сандра,—мої шпигуни вже працюють. Ми знайдемо слабкі місця в їхньому війську, а також дізнаємося, як вони планують діяти.

Турал задумався на мить, а потім рішуче проголосив:

— Ми не дамо час їм зміцнитися. Підготуйте війська. Скоро ми завдамо удару.

Після цього він мовчки подивився на мапу, що розгорнулася перед ним на великому дубовому столі. Його руки були схрещені на грудях. Ситуація була критичною.

Рохедріми  змістили баланс сил. Ще вчора  Хелдор мав упевненість у своїй кількісній  перевазі і впевненість в перемозі. Тепер— усі їхні плани висіли на волосині. Якщо Ларія отримає ще хоч трохи допомоги, військо Хелдору буде відкинуте далеко на схід, а можливо, й повністю розгромлене.

— Нам потрібен важіль впливу, щось таке, що зможе зупинити потік допомоги Ларії—нарешті заговорив він, не відводячи погляду від мапи.