Первісна. У вирі пророцтв - Олег Євгенович Авраменко

Бренанової освіти, а Брігід мала такі самі обов’язки, покладені на неї найстаршими сестрами, тому наполягла, щоб він погоджував з нею кандидатури вчителів і взагалі весь план майбутніх занять. Звичайно, Фінвар не мусив цього робити і міг просто сказати їй, що навчання Бренана, як відьмака, жодним чином не пов’язане з його навчанням, як наступника катерлахського престолу. Проте він розумів, що Брігід однаково не відчепиться, і визнав за краще піти на певні компроміси. Досягти цих компромісів виявилося дуже нелегко.

— Залишилося тільки одне-єдине питання, — відповів Фінвар. Дочекавшись, коли Бренан сяде на диван поруч із Шайною, він і собі всівся в крісло. — Я пропоную свого викладача історії, однак леді Брігід рішуче не погоджується. Хоче й далі навчати вас цій науці.

— А чому б і ні, — знизав плечима Бренан. — Сестра Брігід чудова вчителька, її розповіді цікаві та повчальні. До того ж вона була сучасницею багатьох подій, які для нас є давньою історією.

На Фінваровому обличчі відбилося сум’яття, і він боязко зиркнув на Брігід. Рідко спілкуючись із відьмами, гладкий лорд не знав, що вони, на відміну від звичайних жінок, сприймають згадку про свій вік мало не за комплімент.

— Я, лорде Бренане, не ставлю під сумнів ні вчительських здібностей, ні компетентності леді Брігід, — промовив Фінвар аб Дайхі. — Наразі йдеться про інше, а саме про висвітлення історичних подій та їхнє трактування. Як майбутньому королю Катерлаху, вам важливо знати, відчувати й розуміти історію з позицій наших державних інтересів, образно кажучи, дивитись у минуле очима катерлахця. А за всієї моєї поваги до леді Брігід, я дуже сумніваюся, що вона навчить вас такому поглядові на історію.

— А чого навчатиме ваш учитель, лорде Фінваре? — озвалася Шайна. — Справді катерлахському поглядові чи, може, вашому особистому?

— Боронь Диве, пані, в жодному разі! Та й про який же особистий погляд може йтися в моєму випадку? Якби я був ґрафом, то ви б іще мали підстави підозрювати мене в намаганні перебільшити досягнення мого роду, створити в лорда Бренана хибне враження, буцімто мої предки відігравали провідну роль у катерлахській історії. Але ж я ні від кого не криюся з тим, що ще на початку цього століття вони були пересічними поміщиками, купцями та промисловцями і навіть не мріяли про будь-який вплив на державні справи.

— Історію спотворюють не лише для того, щоб звеличити своїх предків, — наполягала Шайна. — Також її спотворюють і з метою отримати зиск від майбутнього. Ми просто не можемо допустити, щоб такий важливий предмет викладала нашому братові людина, призначена вами й підзвітна вам, а тому цілком залежна від вас.

Брігід згідно кивнула:

— Саме так, лорде Фінваре. Ми визнаємо слушність ваших міркувань, історія й справді дуже суб’єктивна наука, тому при її вивченні багато важать погляди викладача. Та якраз із цієї причини я заперечую проти обраної вами кандидатури.

— А я з цієї ж причини, — сказав Фінвар, — не можу погодитися на те, щоб ви викладали лордові-наступнику історію. Принаймні, історію Катерлаху. Я вас дуже шаную, леді Брігід, але сумніваюсь у вашій спроможності відсторонитися від інтересів Відьомського Сестринства. Свідомо чи несвідомо, ви завжди будете їх відстоювати.

— А моя думка нікого не цікавить? — озвався Бренан. — Можливо, я маю прийнятне для всіх рішення.

Усі троє подивилися на нього.

— І що ти пропонуєш? — запитала Шайна.

— Нехай сестра Брігід і далі навчає мене історії, але не торкається при цьому Катерлаху… Ні, я розумію, що без згадок про нього обійтися не можна, це ж не якась маленька й незначна країна, просто не треба зосереджувати на ньому увагу.

— Розумію, — сказала Брігід. — Ти хочеш, щоб я викладала тобі всесвітню історію.

— Так. І, звичайно ж, історію Сестринства. А вчителя з історії Катерлаху я оберу собі сам.

— Маєш когось на оці? Хто це?

— Третій помічник королівського секретаря Холас аб Явел. Кілька днів тому король надіслав його до мене з деякими документами, і ми розговорилися про Лаврадирські острови. Він дуже ясно і зрозуміло виклав своє бачення цієї проблеми, розповів про передумови її виникнення, ґрунтовно розібрав усі причини, що призвели до втрати Катерлахом контролю над островами. Майстер Холас закінчив Тахрінський Університет, має ступінь… — Бренан зробив коротку паузу і старанно, щоб не помилитися, вимовив: — …бакалавра з історії та права. Гадаю, він досить обізнаний у предметі, щоб бути моїм учителем.

Фінвар аб Дайхі неквапно кивнув:

— Загалом, це мене влаштовує. Катерлахець, людина короля… Але спершу я маю з ним поговорити.

— І я також, — додала Брігід. — Якщо цей майстер Холас і справді добре розуміється на історії, заперечувати не буду.

— І тоді, — підхопив гладкий лорд, — ми усунемо останню перешкоду на довгому шляху нашої співпраці.

— Тільки не журіться, — втішила його Шайна. — Ви неодмінно знайдете ще сотню різних причин, щоб зробити цей шлях не лише довгим, а й тернистим.

— Мене дуже тішить, пані, що ви такої високої думки про мої скромні таланти, — сказав Фінвар і з цими словами підвівся. — З вашого дозволу, я вже піду. Скоро тут будуть мої рідні, треба їх зустріти. До речі, лорде Бренане, мій Туахал тепер щодня проситься до Рінанхару. Панночка Марвен просто причарувала його.

Коли він у супроводі Брігід вийшов із вітальні, Шайна запитала:

— А що Марвен? Так і не відкрилась тобі?

— На жаль, ні. Торочить одне й те саме: що він милий і чемний хлопець, що вона вдячна мені за турботу — і хтозна, що в неї насправді в голові. От якби йшлося про Ґрайне, я б відразу все збагнув.

Сестра взяла його за руку.

— Нічого, братику, ти просто наберися терпіння. Рано чи пізно крига в її серці розтане…

Незабаром до кімнати повернулася Брігід зі свіжим листом у руках. Шайна зацікавлено глянула на нього.