Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич

– Обманув або використав, це ти з'ясуєш після. А зараз треба вирішити, що тобі робити далі.

– Я не знаю… – пробурмотіла вона крізь нестримні сльози і несамовито замотала головою. – Не знаю…

– Перестань плакати, я цього не виношу… Слухай мене вдумливо. Наближається літнє сонцестояння – сакральний день для багатьох у Зальгарі. Це може бути знаком.

– Мій день народження! – намагаючись заспокоїтися, Веда голосно і судорожно схлипнула.

– Потрібно чекати. Можливо, у годину сонцестояння вся твоя сила до тебе і повернеться.

Неподалік різко й уривчасто закричав якийсь невидимий нічний птах. Щось зашелестіло в найближчих кущах. Веда здригнулася, болісно і злякано і подивилася на Ажея відчайдушними очима, в яких тремтіли, переливались сльози.

–  Як мені краще вчинити? Скажи, я послухаюсь твого слова…

– До сонцестояння лишилося десять ночей. Краще тобі провести їх тут. – зваживши, відповів Ажей.

– І моя сила повернеться?

– Я не маг і не віщун. Я роблю висновки, виходячи із наших легенд. До Зальгара не так часто потрапляють відьми з пророцтв. Усі знаки збіглися.

– Тул мені теж розповідав про знаки, що збіглися… Про свою матір.

– Драконів король так жадав здобути владу, що прийняв бажане за дійсне.

– То тобі відома ця історія?

– Вона всім відома.

– Виходить, сюди можуть провалитися і звичайні люди?

– Дуже рідко, але трапляється. Всі шість світів взаємопов'язані і навіть хранителі переходів не здатні відсікти їх один від одного так, щоб не виявилася якась таємна лазівка.

– Хто такі ці хранителі переходів? – відразу запитала Веда, розуміючи, що не можна упускати можливість: зараз Ажей охоче відповідає на її запитання, а за годину – хто знає!

– Ті, хто керує порталами зі світу у світ.

– Вони як боги?

– Боги – винахід людей. Ми маємо сили природи, з якими потрібно жити в гармонії. У кожного племені – свої. Охоронці переходів – вони ніде та скрізь, а де саме – я не знаю!

–  Хранитель переходів може стати провідником чи спостерігачем? – про щось здогадуючись, запитала Веда.

– Все можливо… Залежить від того, наскільки важливою є запланована місія.

– А мій прихід до Зальгара наскільки важливий?

– Мені зрозумілий хід твоїх думок. – сказав Ажей.

– Так! Я неодмінно повинна з'ясувати, хто такий Гнат і чому він так зі мною вчинив. Решта: і моя нібито сила та пошук міфічної суті – все нісенітниця! – з гіркотою промовила Веда .

– І що ти вирішила?

– Чи є спосіб потрапити у світ людей хоча б на короткий час?

– Є такий спосіб,  – відповів Ажей після короткої паузи.

– Ну кажи, кажи! – Веда мимоволі подалася до нього, її очі збуджено заблищали.

– У певних місцях… через водний портал.

– А я зможу впливати на щось? Минулого разу, коли мене переніс Х'ярго, я була там невидимою і безмовною.

– Тоді ти перейшла безтілесно, вода ж пропустить разом із фізичною оболонкою, правда часу в тебе буде обмаль. Але ти зможеш знайти його і поговорити, звичайно, якщо він все ще у світі людей.

– Міг піти? – похолола Веда.

– Якщо виконав своє основне завдання, то міг, – кивнув Ажей.

– Куди? – Веді раптом виразно пригадався сон, що приснився в останню, проведену поряд з Нелемотуллафом ніч: Гнат пішов від неї вглиб дзеркала, а вона піти за ним не змогла, і вони розлучилися.

– Це мені невідомо, – відповів Ажей.

– Напевно Гнат – один із охоронців, напевно!.. – Веда потерла долонями скроні, що загуділи. – Але я вдячна тобі за пояснення. І якщо я дійсно більше не зможу повернутися у світ людей, то маю плюнути на все, що було в минулому і подумати про себе!

– Дуже гарна думка! – погодився Ажей.

Звісно, ​​легше сказати, ніж зробити. Але скаржитися, впадати у відчай, лити сльози вже не залишалося ніяких сил.

– Я почекаю до сонцестояння, - сказала Веда.

– Це добре.

– Ти можеш розповісти мені про четвертий світ? Кого там зустріну, якщо потраплю? Чи мені взагалі не варто туди потикатися?

– Не варто! – коротко відповів Ажей.

– Чому? На гобелені я бачила прекрасні водоспади та луки!

– Куди вже прекрасніше! – посміхнувся Ажей. – Зустрінеш перевертеня, але не в звіра. Вночі – красень, вдень – виродок. У них все плем'я таке. Але на відміну від нас, вони не можуть впливати на процес звернення. У людей вони звалися перелісниками, а ми кличемо їх олфами. Вміють накладати чари перетворення.

– Що за чари?

– Вони небезпечні лише для людей. Людина дивиться на олфа, а бачить того, кого бажає бачити. Ефект недовгий, але сильний.