Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд

— Забирай всіх, — відрізала Келен. — Якщо це не спрацює, то все інше не має сенсу.

— Ну, тоді я заберу всіх. До єдиного. Це наш єдиний шанс.

— Приступай, — сказала Еді. — Рушай ближче до передової, з того боку долини, щоб за вітром. Я ж почну збирати сестер і відправляти тобі на допомогу.

— Нам знадобиться скло, — звернулася Верна до генерала. — Будь-яке. Як мінімум кілька повних бочок.

— Першу бочку я пришлю прямо зараз. Чи можемо ми хоча б допомогти вам його кришити?

— Ні. Не важливо навіть, якщо те, що ви накидали в бочки, поб'ється, але все інше повинні робити чарівники. Просто надішліть нам все скло, що знайдеться, і це все, що від вас вимагається.

Генерал пообіцяв все зробити. Піднявши поділ, Верна понеслася виконувати завдання. Еді майже наступала їй на п'яти.

— Я накажу людям виступати, — сказав генерал Келен, піднімаючись на ноги. — Розвідники помітять шлях і тоді ми зможемо в першу чергу відправити саме важке спорядження.

Якщо все вийде, то вони вислизнуть з лап Джегана. Келен відмінно розуміла: якщо у Верни нічого не вийде, то до ранку вони всі можуть загинути і програти остаточно і безповоротно всю війну. Генерал Мейфферт на мить затримався, даючи їй останню можливість передумати.

— Приступайте, — наказала вона йому. — Кара, у нас є робота.

Келен різко зупинила коня. Вона відчувала, як кров прилила до обличчя.

— Ти що робиш? — Запитала Кара, коли Келен зістрибнула на землю.

Місяць освітив зверху пливучі по небу свинцеві хмари, і все навколо стало якимось таємничим. Сніг яскраво сяяв у світлі місяця.

Келен вказала на маленьку фігурку, ледь помітну в сірому мороці. Худеньке дівчатко, навряд чи старше десяти років, стояло біля бочки і товкло металевим штирем скло. Не встигла Кара спішитися, як Келен сунула їй поводи.

Келен рішучим кроком рушила до працюючих сестер. Вишикувавшись в лінію спиною до вітру, більше сотні жінок трудилися щосили, повністю зосередившись на своїй роботі. Багато прикривали плащами не тільки себе, але і бочки.

Неподалік від цієї лінії Келен нахилилася, схопила аббатиса під руку і підняла на ноги. Пам'ятаючи про серйозність ідучої тут роботи, Келен постаралася говорити хоча б тихо, нехай і не дуже доброзичливо.

— Верна, що тут робить Холлі?

Верна подивилася поверх голів сестер, які стояли на колінах перед широкою дошкою. Вони кришили скло товкачем в ступці. Оскільки маточок і ступок не вистачало, багато користувалися каменями. Нещасний випадок з однією з сестер стався, коли напрямок вітру змінився і скляний пил полетів їй в обличчя. Таке запросто могло повторитися в будь-який момент, хоча з приходом ночі вітер заспокоївся.

Холлі загорнулася в плащ, який був їй явно великий. Вона рівномірно піднімала і опускала штир в бочку, поставлену подалі від усіх сестер, які займалися небезпечною справою. Келен побачила, що штир злегка світиться зеленуватим світлом.

— Допомагає, Мати-сповідниця.

— Вона дитина!

— Як і Хелен з Валері, — вказала Верна у темряву, де Келен вже нічого не могла розгледіти.

Здушивши пальцями перенісся, Келен повільно вдихнула і видихнула.

— Яка муха тебе вкусила, що ти притягла на передову дітей, щоб допомагати… сліпити людей?

Верна глянула на працюючих поблизу жінок. Взявши Келен за лікоть, вона відвела її в сторонку. І тут, де їх почути вже не могли, вона склала руки на грудях і суворо подивилася на Мати-сповідницю.

— Келен, можливо, Холлі і дитина, але вона — дитина з чарівним даром. До того ж далеко не дурепа. Це ж відноситься і до Хелен з Валері. За своє життя Холлі побачила багато чого, що дитина бачити не повинна. Вона знає, що сьогодні відбувається, про атаку і про підготовлюваний напад. Вона була в жаху. Всі діти були в жаху.

— І тому ти притягла її на передову? Де небезпека ще більше?

— А що ти від мене хочеш? Відправити її назад під нагляд солдатів? Бажаєш, щоб я залишила її на самоті в такий час, щоб вона могла лише тремтіти від страху?

— Але це ж…

— Вона — чаклунка. Як би жахливо це не виглядало, так для неї краще — і для інших теж. Вона тут з сестрами, які розуміють її саму та її здібності — інші люди цього зрозуміти не можуть. Хіба ти не пам'ятаєш, як затишно відчувала себе з іншими, старшими сповідницями, які розуміли твої почуття і відчуття?

Келен відмінно це пам'ятала, але нічого не сказала.

— Тепер сестри — єдина родина, яка є у неї і інших послушниць. Холлі не самотня. Можливо, вона все ще боїться, але вона допомагає нам, і її страх спрямований на щось, що допоможе перемогти джерело її страху.

Погляд Келен як і раніше метал блискавки.

— Верна, вона дитина.

— А тобі довелося сьогодні вбити дитину. Я все розумію. Але не дозволяй цій страшній події ускладнювати життя Холлі. Так, вона допомагає робити моторошну річ, але така реальна ситуація. Вона може сьогодні загинути, як і всі ми. Ти можеш собі уявити, що ці тварюки спершу з нею сотворять? Вона хоча б цього по молодості навіть уявити собі не може. Втім, і те, що доступно її розумінню, — досить страхітливе. Якби вона захотіла сховатися де-небудь, я б їй дозволила. Але у неї є право, якщо вона так хоче, внести посильний вклад у власний порятунок. Вона чаклунка і може використовувати свій дар, щоб робити найпростіше з