Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Террі Гудкайнд
— Але магія уз… — Розчинився в тиші голос сестри Юлія.
Джеган встав — від цього руху в усіх трьох перехопило подих, і їх тремтіння посилилася. Келен була впевнена, що, будь у них така можливість, вони відступили б, принаймні, на крок, а може і більше.
Він похитав головою, немов не вірячи, що можна бути настільки неосвіченим, щоб не зрозуміти.
— Юлія, я знаходився в твоєму розумі, спостерігаючи всю сумну картину. Я був у ньому в той давній момент, коли ти зробила пропозицію Річарду Ралу. Я повинен сказати тобі, що насправді я не думав, що ти це робиш всерйоз. Мені було важко повірити, що ти виявишся настільки дурною, уявивши, що зможеш укласти таку угоду, яка дасть тобі свободу від мене.
— Але це повинно було подіяти.
— Ні, цього не могло статися жодним чином. Ця ідея просто абсурдна. Вам хотілося в неї повірити, і ви повірили.
— У той день Ви були в наших умах? — Запитала Сестра Цецилія. — Чому ж Ви дозволили нам повірити в успіх?
Погляд його чорнильних очей зупинився на ній.
— Хіба ви не пам'ятаєте те, що я говорив всім вам в самий перший раз, коли ви опинилися переді мною? Контроль, сказав я вам, важливіший, ніж вбивство. Я тоді сказав вам, що можу всіх вас шістьох вбити, але який мені від цього толк? Раз вже ви перебуваєте під моєю владою, ніякої небезпеки ви для мене не являєте, а прислужитися зможете багатьма способами. Ні, звичайно, ви цього не пам'ятаєте, тому що замість цього вам хотілося вважати себе досить розумними, щоб зіграти зі мною жарт, представивши поняття уз по-своєму — хитромудро і нелогічно. Ви вважали себе занадто розумними, щоб виявитися обдуреними, і тому ви знову стоїте тут переді мною, бо не змогли позбутися моєї влади.
— І, тим не менше, Ви так запросто дозволили нам… робити нашу справу? — запитала Сестра Цецилія.
Джеган знизав плечима, і вийшов з-за столу.
— Я міг зупинити вас в будь-який момент, за своїм бажанням. Я знав, що ви у мене в кулаці. Але що б я тоді отримав? Всього лише декількох Сестер Тьми, яких у мене вже й без того було чимало — хоча тепер їх чисельність серйозно зменшилася. — Він нахилився до них. — Ваш рід має схильність частенько помирати в ім'я і за наказом Братства Ордена.
— Але у вашому випадку, — сказав Джеган, випрямляючись, — я отримав дещо дуже цікаве. У мене були Сестри Тьми, які щось могли. — Він постукав товстим пальцем по верхівці голови. — Які будували далекосяжні плани і знали, як їх виконати. Ви провели життя, набираючись досвіду з бібліотек у Палаці Пророків, в цих сховищах були тисячі нині зниклих книг. Якою б маячнею ні виявлялися іноді ваші плани — свідченням тому є ваше нинішнє становище — вони не мають відношення до тих знань, які ви накопичували протягом багатьох десятиліть свого навчання, і це також не означає, що всі ваші плани були нездійсненні.
— Так Ви весь цей час знали про наші плани? З самого дня присяги Річарду Ралу?
Джеган вп'явся поглядом в Сестру Юлію.
— Звичайно ж, знав. Я дізнався про твій план в той самий момент, коли ти його придумала.
Його голос загрозливо знизився.
— Ти думала, що я проникаю в думки, тільки коли людина спить. Це не так. Ти вважала, що мене немає у тебе в голові, коли ти спала. А я там був. Як тільки я проник в твою свідомість, Юлія, з тих пір я перебуваю там, в твоїх думках, завжди. Про що б ти не думала, кожен раз, коли у тебе з'являється якась думка, я вже знаю її. Я знаю кожен твій брудний умисел. Кожну думку, кожне намагання, кожне мерзенне бажання, я чую так, як ніби в той же момент ти їх голосно висловила. Я не давав тобі доказів своєї присутності, через це ти, по своєму невігластву, вважала, що мене не було з тобою, а я був.
Він похитав товстим пальцем.
— Ох, Юлія, я там був. Коли ти розповіла свій план Річарду Ралу, що ви хочете, щоб він прийняв від вас клятву вірності в обмін на когось, чия доля глибоко турбувала його, в той момент я ледве здогадувався, що ти сама вірила в те, що говориш.
Чомусь, почувши, що у Річарда Рала був хтось, про кого він дуже дбав, Келен відчула гострий біль засмучення. Їй здавалося, що з того дня, як вона побувала в його красивому саду, у неї виникло відчуття глибокого особистого зв'язку з ним, навіть якщо це було всього-навсього загальним сприйняттям краси рослин, природи, і таким чином — навколишнього світу, світу життя. Але тепер вона дізналася, що у нього були справи з Сестрами Тьми, і що у нього був хтось, про кого він дбав. Це змусило її ще сильніше відчути себе всіма забутою, ніким. Вона вирішила, що, можливо, це всього-навсього, її вигадки.
— Але… але, — затинаючись, промовила Сестра Юлія, — це подіяло…
Джеган похитав головою.
— На твою біду вірність, залишиться вірністю, навіть якщо ти будеш продовжувати працювати на знищення того, кому принесла клятву, навіть якщо продовжиш служити тому, чому він протистоїть, навіть тоді, коли ти продовжиш служити Володарю Нижнього світу? Вірність, придумана для виконання твоїх власних, егоїстичних бажань — це тільки бажання. Бажання не перетворюється на дійсність тільки тому, що тобі цього хочеться.
Зачувши, що Сестри продовжували працювати заради знищення лорда Рала, Келен трохи полегшало. Можливо це означало, що він насправді не був союзником Сестер. Можливо, що його, подібно їй, використовували якимось чином проти його волі.
— Я ледве міг повірити своїм вухам, слухаючи, як ти диктуєш йому свої умови клятви вірності, — говорив Джеган, розмашисто жестикулюючи, — стверджуючи, що така вірність стане підкорятися моральному фільтру, який ти, а не він, поставиш. Я
