Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Террі Гудкайнд
Обманюючи їх, він переслідував свої цілі. По суті, він шпигував за їх думками. Вони були зайняті важливою справою, і він збирався непомітно вивідати їх плани з тим, щоб зуміти обернути їх до своєї власної вигоди. Він знав, що у Келен не було нічого, окрім бажання втекти від Сестер. У неї не було інших справ, окрім цієї. Вона навіть не пам'ятала, ким насправді була. В її свідомості не було нічого такого, заради чого Джегану треба було проникати в її думки. Очевидно, що їй не хотілося бути його полонянкою, а також, що їй хотілося повернути собі своє життя. Тому, не було нічого, що він міг би дізнатися для себе нового, таємно стежачи за її думками — принаймні до тих пір, поки вона не почне думати, а не тримати очі закритими від страху.
Але якщо він дійсно не проникав у її думки, то чому б і ні? Врешті-решт, він був соноходцем, людиною, що володіє такою владою, що навіть Сестри намагалися уникнути його, правда зазнали невдачі, саме по причині його дару і сили. Йому конче була потрібна Келен, раз він називав її нагородою нагород. Якби він проник в її розум, то, напевно, контролював би її за допомогою тієї ж самої невидимої нитки, якою він зазвичай керував Сестрами, і йому б не було потрібно використовувати їх дар. Він не походив на людину, який звернулася б до цього вторинного методу контролю, якби не був змушений до нього вдатися. Якби він міг проникнути в її думки, тоді для контролю над нею йому не знадобилися б Сестри.
Який йому зараз був сенс не дати їй можливості відчути його в своїй свідомості, якщо він насправді туди проник? Важливіше навіть інше — раз вже вона представляла для нього таку цінність, то він, безсумнівно, контролював би її саме таким способом, якби це було можливо, Отож, чому він не зміг проникнути в її свідомість і тримати під контролем безпосередньо?
У цьому явно щось було. У неї склалася чітка думка, що тут було дещо, про що він старанно замовчував.
— Тоді ось вона, — сказав він, звертаючись до Сестер. — Це «Книга Зниклих Тіней». Це те, за чим ви сюди з'явилися, те, що вам було потрібно. Я хочу почати зараз же.
— Але Ваше Превосходительство, — сказала Сестра Юлія, видимо здивувавшись з такої ідеї, — у нас є тільки дві скриньки. Нам знадобляться всі три.
— Ні, не знадобляться. Вам всього лише потрібно з'ясувати за допомогою цієї книги, яка з цих наявних двох шкатулок дійсно та, яка вам потрібна. Якщо ж відсутня шкатулка виявиться тією, яка нас знищить, або знищить все суще, то навіщо вона нам потрібна?
Схоже, у Сестри Юлії були дуже серйозні аргументи за те, що вона їм таки знадобиться, але їй не дуже хотілося відстоювати свою точку зору.
— Добре, — сказала вона, підбираючи потрібні слова, — я думаю, цілком ймовірно, що так воно і виявиться. Зрештою, досі у нас не було можливості вивчити «Книгу Зниклих Тіней», тому ми не можемо знати цього напевно. Можливо, те, що нам вдалося дізнатися з непрямих джерел — виявиться неправильним. Адже саме тому ми сюди з'явилися. Нам була потрібна книга. Може бути, Ваше Превосходительство, як Ви і сказали, що третя шкатулка нам дійсно не знадобиться.
Для Келен було очевидно, що Сестра Юлія в це не вірила. Джегана її сумніви, мабуть, не турбували.
— Ну, так от вона, чекає вас. — Він вказав на книгу, що лежала на громіздкому столі. — Вивчивши цю книгу, ви зможете визначити, що собою являє кожна скринька, яка з них та, яка нам потрібна. Якщо виявиться, що серед цих коробок її немає, то до того часу, можливо, з'явиться і третя шкатулка.
Сестри відчували сумніви з приводу його плану, але бажання вступати в суперечку, мабуть, не відчували. Нарешті, Сестра Юлія, перезирнувшись з рештою, визнала цінність його пропозиції.
— Жодна з нас до цієї пори не бачила цю книгу, отже, нам треба… витягти з неї все, що зможемо. Я думаю, Ви маєте рацію, Ваше Превосходительство. Потрібно послідовно вивчити книгу.
Джеган кивком голови вказав на лежачу на столі книгу.
— Приступайте.
Сестри встали тісному групкою ближче до столу і нахилилися, спершу опустивши шанобливо погляди перед книгою, яку вони так довго шукали. Вони мовчки читали, в той час, як Джеган стежив, як за ними, так і за книгою.
— Ваше Превосходительство, — сказала, після короткого огляду, Сестра Юлія, — виявляється, ми не можемо навіть… приступити, як Ви висловилися.
— Чому?
— Ось, подивіться сюди. — Вона показала пальцем на сторінці. — На самому початку, це підтверджує те, що наші попередні підозри мають під собою грунт, що тут поставлені щити проти будь-яких випадковостей. Тут говориться, що вам потрібна…
Вона замовкла і через плече кинула погляд на Келен.
— Ось, — продовжила вона, — прямо тут на самому початку говориться, «Перевірити істинність «Книги Зниклих Тіней», якщо її читає хтось інший, замість того, хто підкорив собі шкатулки, можна напевно тільки за допомогою… Ось тут, Ваше Превосходительство, Ви самі можете побачити, що тут написано.
Келен було зрозуміло, що жінка уникала вимовити щось вголос. Джеган також читав мовчки.
— Ну і що? — Засперечався він. — Вона читається тим, хто керує скриньками. Я читаю її через вас. А я тепер керую скриньками.
Сестра Юлія прочистила горло.
— Ваше Превосходительство, я повинна бути з Вами абсолютно відверта.
— Я читаю твої думки, Юлія. Ти не можеш бути зі мною інакше, ніж абсолютно чесною. Я знаю, що ти сумніваєшся щодо моєї ідеї, але не хочеш вголос висловити такі думки. Отже, як ти розумієш, я знав би, що ти збираєшся мене обдурити.
— Так, Ваше Превосходительство. — Вона жестом вказала на книгу. —
