Небесний Легіон - Наталія Глушко
—Тільки якщо не будуть голодними.
Ріанель штовхнула Дерека.
—Дурень! Навіщо дівчину лякаєш?
—Не хвилюйся, Кассіє, ніхто нікого не з’їсть, але дехто ризикує отримати на горіхи за довгий язик.
—Та чого ти завелася, я ж пожартував.—віджартувався Дерек.
Поки тривала словесна перепалка, Естелар нахилив голову, оглядаючи печеру.
— Вам потрібна допомога?
— Як бачиш,— усміхнулась Ріанель.
Вердіана нахилилася і тицьнула носом у валун.
— Дивно… Він ніби магічний.
—Напевне тому його і не вдалося підірвати, — пояснила Кассія.
Лорін усміхнувся і сказав:
—Кассіє, дуже зручне пояснення тому, що ти облажалася. Визнай, що ти просто щось не так зробила, десь не допрацювала. А те, що валун виявився магічним—просте співпадіння, яке просто зіграло тобі на руку.
Кассія взяла свою торбу з речами і щосили огріла нею Лоріна. Той похитнувся. Дерек і Ріанель аж присіли від сміху, а Лорін лише потер плече, по якому прийшовся удар.
—Це було… так собі..
—Я можу добавити,—буркнула Кассія і знову замахнулася.
Лорін випростав руки і залементав:
—Ні-ні, дякую, але я засвоїв урок з першого разу.
—От і добре, —задоволено відповіла Кассія.
Естелар коротко зітхнув.
— Відступіть.
Ріанель продублювала його слова вголос.
Лорін радісно відскочив:
— Я люблю, коли ви так кажете!
Дракон вдихнув, а потім випустив потужний струмінь вогню. Камінь почав світитися, тріскати, і за мить розсипався на пил.
— О, ну звичайно,— закочуючи очі сказала Кассія. — Я витратила кілька днів на розрахунки, а він просто дихнув вогнем.
Лорін обернувся до неї:
— Давай будемо чесними: все, що вирішується диханням дракона, економить час.
Але їхня радість від вирішення проблеми була недовгою. Як тільки брила зникла, з глибини печі повіяло холод, і перед ними почали рости темні силуети. Очі примар сяяли білим світлом.
— Ага, тут є охорона,— пробурмотів Дерек.
Лорін витягнув меч:
— Чудово. Сподіваюся, вони не питають паролі.
Примари рушили вперед. Один різкий випад у бік Ріанель змусив її відступити. Кассія намагалася кинути у них колбу з якоюсь речовиною, але вона пройшла крізь них без жодного ефекту.
— Вони не фізичні! — вигукнула вона.
Лорін стрибнув уперед, замахнувшись мечем, але вістря пройшло крізь примару, ніби його й не було.
— Дуже весело, вони не фізичні, якщо бити їх, але фізичні, коли б’ють нас— буркнув він.
Раптом одна тінь схопила Дерека і потягнула його вниз, а інша спрямувала удар на Касію.
— Чорт!— Лорін кинувся вперед, вихоплюючи кинджал, і з останніх сил відштовхнув примару.
— Вони хочуть нас затягнути!—крикнула Ріанель, блокуючи удари привидів.
Лорін поглянув на драконів.
— Вердіано! Вогонь!
Дракониця зробила крок вперед і дихнула полум’ям. Привиди завили, а їхні постаті почали розсіюватися.
— Полум’я дракона!—вигукнула Кассія.
— Вони бояться його!
Лорін не чекав повторення.
— Дракони, ще раз!
Естелар , Вердіана і Ноктаріс одночасно направили потоки полум’я, і всі примари миттю розчинилися.
Все стихло.
Лорін витер лоба і похитав головою:
— А я думав, що ми просто відкриємо двері і зайдемо.
— Ти завжди так думаєш, — пирхнула Лінея.
Дерек піднявся, віддихуючись:
— Дякую, Лоріне.
— Та годі, я просто рятую вас щодня. Це майже рутина.
Кассія нарешті перевела подих і подивилася на зяючу темряву проходу.
— Що ж… Ласкаво просимо до крипти.
Лорін скривився:
— Якщо там є ще щось, що хоче нас убити, я офіційно вимагатиму моральної компенсації.
Ріанель усміхнулася:
— Якщо виживеш, обговоримо.
Коли масивні кам'яні двері з глухим скребком розійшлися в боки, з зали повіяло важким затхлим повітрям, насиченим пилом і чимось невловимо стародавнім. Смолоскипи в їхніх руках лише частково освітлювали велетенський простір, виявляючи силуети високих колон, що здіймалися аж до самого купола.
Звід був розписаний темно-синіми фарбами, на яких сріблом світилися сцени битв. Вершники з крилами билися з монстрами, що виглядали настільки потворними, що хотілося відвести погляд. Кожен удар меча був увічнений в плетінні візерунків, кожен дракон дихав полум’ям, що, здавалося, ось-ось оживе.
