Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Террі Гудкайнд

Він відкинувся назад на камінь і став вдивлятися в нависаючі гілки, листя і зірки над ними. Він посміхнувся, піддражнюючи себе, подумавши, що можливо падаюча зірка виконає його бажання. Він відсунув роздуми про свої бажаннях і занурив свої думки в задачу, що стояла перед ним.

Він сотню разів обдумав факти, але все ніяк не міг вловити в них сенс. Барах, через послання, залишене ним Сильфіді, повідомив, що у нього не має рішень, які врятують Річарда. Тим не менш, Барах вважав, що у Річарда буде все необхідне, щоб досягти успіху. Барах передав Річарду наказ вірити в себе, і хотів, щоб той знав, що він вірить в Річарда, хоча і не називав безпосередньо імені Річарда.

Послання, як зрозумів Річард, призначалося для того, хто буде народжений з обома сторонами дару, про це подбав Барах, змінивши магію Храму Вітрів, але Барах не знав імені нащадка, не знав точно, ким він виявиться. Принаймні, так вважав Річард. Стало більш зрозумілим, чому Барах побудував свою промову прямо, безпосередньо, особисто, не називаючи імені. Повідомлення було досить зрозумілим, і не потребувало імені людини, яка коли-небудь його почує. Воно звучало, як пряма мова.

Як це могло бути випробуванням? Як Річард зміг його провалити?

Він засмучено зітхнув, витягнув довгу травинку, що виросла на місці викришеного скріпляючого розчину біля краю настилу. Розминаючи м'якоть трав'яного стебла між зубами, він обдумував проблему.

Чи не міг Барах дати Сильфіді якусь силу, подібну до тієї, яку він їй дав для дій в небезпечній ситуації, щоби вона змогла зрозуміти, чи є у Річарда те, що потрібно для успіху? Можливо, це розуміння сказало Сильфіді, що Річарду чогось не вистачає?

Причина. Роздивляючись зірки, Річард обдумував цю думку. Він сказав Сильфіді, що він раніше чув ці слова від Шоти і потім, раптово, Сильфіда перервала свою розмову з ним.

Можливо, Сильфіда знала Шоту? Можливо, з точки зору Бараха, Річарду не слід було зв'язуватися з відьмою. Можливо, причина невдачі Річарда полягала в тому, що діяв не сам, спираючись не тільки на свої сили. Він скорчив пику самому собі. Він ледве міг уявити, що Барах був би проти того, щоб він діяв спільно з іншими людьми в пошуках рішень, вирішуючи завдання.

Він перебирав у пам'яті слова, намагаючись пригадати їх якомога точніше. «Мені шкода. Я не знаю відповідей, які врятують тебе. Якби вони у мене були, будь ласка, повір, я дав би їх негайно ж. Але я знаю, в тебе є добро. Я вірю в тебе. Я впевнений, що в тобі є те, що потрібно для успіху. Будуть часи, коли ти станеш сумніватися в собі. Не здавайся. Пам'ятай, що я вірю в тебе, я знаю, що ти зможеш виконати свій обов'язок. Ти рідкісний чоловік. Вір у себе. Знай, я вірю, що ти — єдиний, хто може це зробити».

Сильфіда сказала, що саме це і було повідомленням Бараха. Річард, проте, пам'ятав, що не так давно, ці ж самі слова йому сказала Шота, в їх останню зустріч, якраз перед розставанням.

В дійсності, Річард не вірив в збіги. І особливо в даному випадку. Шота не могла випадково сказати ті ж самі слова, які Барах доручив сказати Сильфіді. Дуже вже довгим і докладним, наповненим характерними особливостями, було це повідомлення.

У такому випадку, якщо це не було збігом, а Річард був упевнений, що це не так, тоді, чому Шота скористалася тими ж самими словами, що і Барах? Чи було це якимось посланням? Чи не намагалася вона йому щось повідомити? Попередити його про щось?

Якщо відьма хотіла допомогти йому, то, чому вона не попередила його про випробування і не сказала йому? Якщо вона не могла підказати йому відповідь, вона могла хоча б сказати йому яке випробування його чекає. Зедд, однак, часто говорив, що відьма ніколи не скаже тобі того, що ти хочеш дізнатися, не розповівши те, чого ти знати не хочеш. Можливо, саме в цьому справа? Він сумнівався в цьому, так як її з Джебр розповідь про жахи в Галеї, в той день, — обернулася тим, що це допомогло йому нарешті зрозуміти, як йому вчинити з армією, замість того, щоб дозволити їй вступити в останню сутичку з Джеганем.

Крім того, в ньому зуділа думка про те, що в повідомленні було кілька незвичайних фраз: відповіді, які врятують тебе; дав би їх негайно ж; я знаю, в тебе є добро; в тобі є те, що потрібно для успіху; вірю, що ти — єдиний. Всі вони були трохи незвичними зразками людської мови. Відмінності не були вирішальними, але вони були трохи незвичними, майже по-дитячому простими, і одночасно формально спрощеними. Річард зітхнув. У нього не було відчуття, що йому щось стало зрозуміло, але в словах цього повідомлення, в тому, як його склали, виразно було помітно щось нетрадиційне.

Крижаним душем на нього обрушилося усвідомлення, і він згадав. Він згадав, чому, коли Шота вимовила ці слова, в їх звуці почулося щось тривожно знайоме. Було це тому, що ці самі слова він уже чув раніше. Це були в точності ті слова, які вимовила Мерехтлива в ночі ввечері того першого дня, коли Річард зустрів Келен.

Вони знаходилися під покровом притулок-сосни. Келен запитала, чи не боїться він магії і потім, задоволена його відповіддю, вона дістала невеликий перев'язаний флакон, в якому знаходилася Мерехтлива в ночі. Мерехтлива в ночі, Ша, провела Келен через кордон, але тепер вона вмирала. Мерехтлива в ночі не могла жити далеко від своєї батьківщини і собі подібних істот. У неї не залишалося сил, щоб ще раз перетнути кордон.

Річард пам'ятав слова Келен: Ша пожертвувала життям, щоб допомогти мені. Якщо Даркен Рал доб'ється успіху, загибель загрожує всьому її роду, як, втім, і багатьом іншим.

Мерехтлива в ночі була тією, від кого Річард вперше почув, що за ним полює Даркен Рал. Ша попередила, що, якщо Річард спробує сховатися втечею, то буде спійманий і убитий. Річард був вдячний їй за те, що Мерехтлива в ночі