Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Террі Гудкайнд
Натан міряв кроками маленьку кімнату, мнучи пальцями підборіддя і притримуючи лікоть іншою рукою і повторював: Зірки… Нарешті він повернувся до Зедда.
— Боюся, що це пророцтво ні про що мені не говорить. Ймовірно, вона вимовила вголос тільки його частину. У такому випадку, легко може виявитися, що цього мені не вистачить, щоб зробити висновки.
Ніккі впала духом. Вона сподівалася, що пророк зможе розшифрувати пророцтво провидиці.
Енн почухала ніс, підбираючи слова.
— Отже, в такому випадку є ймовірність, що ми… — Вона прочистила горло, — що ми втратили Річарда. Що ця відьма погубила його.
Кара з викликом зробила крок вперед.
— Лорд Рал не помер!
У тиші, відгукнулася луною, Зедд встав із стільця. Звертаючись до Енн, він кинув на Кару застережливий погляд.
— Я теж не думаю, що це так.
Енн перевела погляд з Кари, що мала розпалений вид, на Зедда.
— Я знаю, чому вона не вірить у те, що трапилося. А Ви-то, чому?
Він вказав жестом на Джебр.
— Через цю жінку, яка лежить тут на цьому ліжку.
Енн насупилася.
— Що Ви маєте на увазі?
— Справа в тому, що перше видіння, яке було у Джебр вперше за кілька років, — воно було про Річарда.
— Це правда, — вставила Ніккі. — Вона побачила те, що повинно було з ним статися. Вона сказала мені — конкретно — не залишати його одного ні на мить.
Енн вигнула брову.
— І все ж, ви це зробили.
Ніккі проігнорувала образу.
— Так. Не навмисно, а через Звіра. Звір виявився непередбачуваним фактором, випадковістю.
Оскільки було помітно, що це тільки ще більше спантеличило Енн, то Зедд пояснив.
— Ми вважаємо, що план цієї відьми полягав у тому, щоб торкнутися Річарда своєю силою. Але в самий невідповідний момент з'явився Звір, порушивши її ретельно вибудуваний задум.
Погляд Енн став ще більш похмурим.
— Яким же чином?
— Звір не дав їй добути Річарда, як вона планувала, — сказала Ніккі. — Через Звіра всередині Сильфіди вона втратила Річарда, так само, як і ми. Тому і у неї з'явилася та ж проблема. Їй потрібно його знайти.
— Тому вона зробила те ж, що і ми, — сказав Зедд. — Вона з'явилася сюди, або вірніше, направила сюди свою силу, щоб вивідати у провидиці, де він може знаходитися.
— Вона шукала провидицю? — Запитала Енн. — Відьми бачать події в потоці часу. Навіщо б їй була потрібна провидця?
Зедд розвів руками.
— Так, вони бачать події, але, я думаю, Натан зможе пояснити краще, ніж я, що вони не можуть бачити саме те, що хочуть побачити, і тоді, коли вони цього хочуть.
Натан кивнув, погоджуючись з його аргументами.
— У пророцтвах є елемент випадковості. Воно приходить тоді, коли приходить, а не тоді, коли ти хочеш, щоб це сталося. Можливо, древнім магам були відомі способи викликати пророцтва за бажанням, але якщо навіть і так, то вони не залишили нам це знання. Рідко коли вдається бути розбірливим у виборі подій, про які хочеш побачити пророцтво.
Зедд підняв палець, підкреслюючи свою думку.
— Ймовірно, Сікс знала, завдяки своїм здібностям і магії, яка мала відношення до подій, що у Джебр вже було видіння, яке показало, що станеться з Річардом і де він потім виявиться, тому вона просто проникла в свідомість Джебр, щоб викрасти відповідь.
— Я вважаю, що саме тому ми не можемо розбудити Джебр, — сказала Ніккі. — Я думаю, що Сікс не хоче, щоб хто-небудь ще міг отримати інформацію, яку вона вже отримала. Я готова посперечатися, що хоча Джебр вимовила вголос всього кілька слів, Сікс витягла все видіння цілком — з думок Джебр. Я вважаю, що Сікс же і змусила Джебр стрибнути з балкона і вбити себе для того, щоб вона не змогла розповісти про своє видіння кому-небудь ще. Навіть зазнавши невдачі, заклинання забрало в Джебр свідомість — що майже дорівнює самогубству, але зробити це набагато легше, ніж убити людину на відстані, і досягає її мети.
Поки Натан слухав, його брови опускалася. Він покрутив рукою наче подумки перебирав події.
— Тобто ви вважаєте, що у своєму пророцтві Джебр вказала, що Річард збирається розшукувати зірки, що впали на землю? Що він, можливо, повинен бути десь, де серед трави знаходяться зірки? На зразок того місця, де знаходяться метеорити?
Зедд склав руки за спину і кивнув.
— Швидше за все, так і є.
Натан дивився геть, розмірковуючи, час від часу киваючи своїм думкам. Для Енн, схоже, аргументи не виглядали настільки переконливими.
— Отже, ви вважаєте, що Річард живий, — запитала вона, — і що ця відьма, Сікс, наклала на нього закляття?
Ніккі віддала аббатисі один, але твердий, уклін.
— Такий висновок, до якого прийшли ми з Зеддом.
Енн нахилилася ближче до своєї колишньої підопічної.
— Для якої мети? Я можу зрозуміти причини, з яких Сікс вбила б Річарда, але навіщо їй знадобилося брати його під свій контроль?
Ніккі не ухилилась від її пильного погляду.
— Сікс захопила володіння, де жила інша відьма — Шота. Навіщо? Зрештою, справді, що отримала Сікс? Супутника Шоти, Семюеля, — відповіла вона на своє власне запитання. — А Семюель володіє Мечем Істини, який колись у нього вже був.
Енн, схоже, в цей момент втратила нитку міркувань.
— Яке це має відношення до всього іншого?
Ніккі запитала:
— Для чого Семюель використовував меч? Що він вкрав?
Очі Енн розширилися.
