Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич

– Ні, про нього всі знають, але ніхто не посміє мене тут потривожити.

– Тоді навіщо такі двері?

– Задля краси!

Вони ввійшли через нешироку тріщину і потрапили до довгої сухої печери. Ажей залишив двері навстіж, злегка заповнивши печеру денним світлом, щоб Веда змогла озирнутися.

У тильній її частині містився широкий дерев'яний настил, покритий овечим руном. Біля бічної стіни, невідомо для чого, була навалена купа каміння, а поряд з нею стояв дуже низький, залізний чи то табурет, чи стіл.

–  Скромно, – сказала Веда.

– Я не вибагливий, – відповів Ажей.

У Веди раптом застукало у скронях, запаморочилася   голова. Вона глибоко зітхнула, не розуміючи причини раптової слабкості: повітря в печері було свіже і ароматне.