Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич

– Я б хотіла вмитися, – сказала вона.

– Тут можна вмитися, –  відповів Ажей, – можна навіть помитися, але я б не радив тобі поки мити тіло, бо його натерли цілющими мазями, і вони мають діяти хоча б добу.

Він міцно обхопив її зап'ястя своєю лапою і повів. Веда підкорилася:  дотики перевертня були прості, звичайні і не несли в собі ніякого чуттєвого підтексту.

Вони вийшли до передпокою. Ажей відчинив одну з дверей. За нею розташовувалась невелика, цілком пристойна вбиральня: душ був відокремлений дерев'яною перегородкою, а з квадратного вікна у верхній частині стіни проливалося достатньо світла.

– Майже готель люкс! – пожартувала Веда.

– Що таке готель люкс? – поцікавився Ажей.

Ну звісно! Звідки перевертню знати новомодні назви з людського світу?

– Ну це означає дуже пристойну та затишну обстановку, – пояснила Веда і у свою чергу поцікавилася: – А перевертні давно були серед людей?

– Дуже давно… То тобі у нас подобається?

– Тут добре, – відповіла вона, намагаючись вкласти якнайбільше щирості в  свій голос.

Ажей посміхнувся.

– У твоїх очах сумніви… Не знаєш, чого від мене чекати?

– Я виснажена вщент! Особливо з драконами… – заговорила, анітрохи не здивувавшись здогадливості перевертня. – Якби ви… ти знав, як я хочу додому, назад у людський світ!