Небесний Легіон - Наталія Глушко

Високо в небі над Кронігасом, три вершники і їхні дракони кружляли, готуючись до найскладнішого випробування з початку навчання— битви верхи на драконах .

Усі троє більше не були новачками, що незграбно боролися з повітряними потоками. Тепер вони були єдиним цілим зі своїми драконами, відчували кожен рух один одного, передбачали дії без слів.

Тренувальний майданчик Кронігаса цього разу був повністю оповитий чарами. Тайсар Веліт і найкращі маги створили ілюзію битви, що не відрізнялася від справжньої. Повітря гуло від невидимих ​​рогів, внизу вирувала ілюзорна, але до біса правдоподібна битва. Орки, піхотинці, маги, дракони Чоргроффа—усе це чекало на молодих вершників.

— Сьогодні ви не просто тренуєтеся битися,— голос Тайсара Веліта лунав урочисто і велично.— Сьогодні ви або вийдете звідси справжніми воїнами, або впадете. Смерть у цій ілюзії означає поразку. Ви не можете дозволити собі програти.

— Цікавий початок…— Лорін скривився, але в його голосі не було колишньої легковажності.

— Готові?— запитала Ріанель, вільно сидячи в сідлі, її рука вже була на руків'ї меча.

— Готовий з народження,—буркнув Дерек, стискаючи спис.

— Тоді вперед!

Як тільки вони ввійшли в зону ілюзії, на них посипався хаос.

Зліва атакували величезні віверни, внизу орки вистрілювали з важких арбалетів, а серед хмари закрутилися магічні вогняні кулі, пущені ворожими чаклунами.

— Маневруй!— вигукнув Лорін, коли Вердіана різко пішла в піке, уникаючи чорного списку, що просвистів за дюйм від нього.

Ріанель з Естеларом розвернулася і випустила стрілу просто в серце ворожого дракона, той різко почав втрачати висоту і  впав у порожнечу.

Дерек із Ноктарісом обрали інший підхід—дракон розвернувся боком і вдарив віверну кігтями, розриваючи її тіло.

— Вони нападають, як зграя скажених вовків! — крикнула Ріанель.

— То зробимо з них опудала!—вигукнув Лорін і несподівано зробив те, що здивувало всіх.

Вердіана закрутилась у спіралі, викинувши Лоріна вперед. Він схопився за виріст на гребені, ставши на ноги біля основи хвоста дракона і, балансуючи, мов канатоходець, пробіг його довжиною.

— Він божевільний!—Дерек ледь не впустив спис від подиву.

— Це ми вже знаємо!— Ріанель виглядала не менш шокованою.

Лорін, балансуючи на кінчику хвоста дракониці, вистрілив із лука у ворожого мага, чий заклятий вогняний шквал ніби намагався спалити все небо.

Стріла увійшла в горло мага, і той розчинився у повітрі.

— О, я просто геній!— самовдоволено вигукнув Лорін, повертаючись на місце.

— А якщо б ти впав?— сердито спитала Вердіана, сповільнюючи політ.

— Та ти ж мене спіймала б, правда?

— Може. А може, і ні. Хоча це ти круто придумав.

— Вердіано, це лише початок, ми можемо більше. — спокійно звернувся Лорін до дракониці, повертаючись в сідло.

Попереду на них неслася група віверн —на цей раз з вершниками, по три вершники на кожній, з довгими списками та вогняними луками.

— Найгірше ще попереду!— крикнув Дерек.

— Ну то продемонструймо їм нашу гостинність! — Лорін схопився за меч.

Виверни розділилися, оточуючи їх.

Лорін і Вердіана кинулися прямо в гущу, змушуючи ворогів заплутатися. Лорін, балансуючи в сідлі, атакував відразу двох супротивників, розрубуючи їх мечем.

Ріанель запустила стріли, що пробивали крилатих істот, а Естелар крутився у смертельному танці.

Дерек і Ноктаріс, обравши тактику грубої сили, пролітали крізь лави ворогів, розбиваючи їхні ряди.

Здавалося, що ворогів було занадто багато, але вершники продовжували битися, рухаючись як єдиний механізм.

Останній ворог упав, розчинившись у повітрі.

Раптово все затихло. Ілюзія зникла, відкриваючи реальне небо над Кронігасом.

Вершники були втомлені, але задоволені перемогою.

Вони приземлилися на тренувальному майданчику, де їх вже чекав Тайсар Веліт.

— Непогано.

— Непогано?!— Лорін важко дихав.— Ми щойно перебили цілу армію! Я навіть пробігся по хвосту дракона!

— І це було нерозумно!—Крикнула Ріанель.

— Але ефективно!

Тайсар Веліт ледь помітно посміхнувся:

— Ви готові до реальної битви. Відтепер ви не учні. Ви воїни! Ви—Вершники Драконів.

Голос Тайсара Веліта, глибокий і спокійний, лунав над майданчиком Кронігаса.  Лорін, Ріанель та Дерек стояли поруч зі своїми драконами—Вердіаною, Естеларом і Ноктарісом, сповнені гордості й усвідомленням, що з цього моменту їхнє життя зміниться назавжди.

— Ваше навчання завершене. Відтепер ви є частиною найдавнішого братства, чиє існування завжди було легендою. Настав час офіційного визнання.