Талiсман - Стівен Кінг

І ні… ґрат на вікнах не було…

Схожий на щура чоловічок поглянув на Джека, відліпив цигарку від верхньої губи і кинув її в одну з раковин.

— Ти і твій приятель — свіжа риба, еге ж? — спитав він. — Що ж, скоро ви станете старою рибою. Риба в «Домі Сонця» старішає швидко, хіба ні, Сонні?

Чоловік зверхньо ощирився до Сонні Сінґера. Було абсолютно зрозуміло, що Сінґер не знав, як реагувати на таку посмішку; він мав розгублений і збентежений вигляд, як звичайний хлопчик.

— Ви знаєте, що вам заборонено розмовляти з хлопчиками, Рудольфе, — сказав він.

— Ти можеш запхати цю заборону собі в дупу або скрутити кульку і швиргонути в повітря, друзяко, — сказав Рудольф, ліниво пройшовшись поглядом по Сінґеру. — Ти знаєш це, так?

Сінґер поглянув на нього, губи його спершу затремтіли, потім вигнулись, а тоді міцно стиснулись. Він різко розвернувся.

— Вечірня проповідь, — з люттю гаркнув він. — Вечірня проповідь, ходімо, швидко, прибирайте все зі столів і виходьте в коридор, ми запізнюємося. Вечірня проповідь!

5

Хлопчики спускалися вузькими сходами, які освітлювали лампочки під дротяними дашками. Стіни вкривала волога штукатурка, і Джеку не подобалося, як закочуються очі у Вовка.

Однак підвал виявився для нього сюрпризом. Більшу його частину — а площа була величезною — перетворили на простору сучасну каплицю. Повітря було приємним — не надто теплим і не надто холодним. І свіжим. Джек чув гудіння вентиляторів, що стояли неподалік. П’ять церковних лавок розділяли центральний прохід, який вів до помосту з кафедрою і простим дерев’яним хрестом, що висів на пурпуровому оксамитовому тлі.

Десь грав орган.

Хлопчики тихенько посідали на лавки. Мікрофон на кафедрі мав на кінці великий професійний захисний екран. Джек бував із мамою в багатьох студіях звукозапису, де він терпляче сидів і читав книжку або робив домашні завдання, поки мама перезаписувала або виправляла нечіткі діалоги для телебачення. Саме тому він знав, що такий екран мав глушити фонові звуки. Подумав, як дивно бачити таке в каплиці релігійного інтернату для хлопчиків-волоцюг. Дві відеокамери стояли з боків кафедри, одна знімала правий профіль Ґарднера, а друга — лівий. Жодна цього вечора не працювала. На стінах висіли важкі пурпурові портьєри. Права була цілою, а в лівій виднівся скляний прямокутник. Джек побачив, як Кейсі згорбився над професійним звуковим пультом; біля його правої руки стояв шпульний магнітофон. Цієї ж миті Кейсі схопив навушники з пульта і натягнув їх на вуха.

Джек подивився вгору і побачив міцні балки, що утворювали шість простих арок. Між ними було встановлено білі дошки ДСП… звукоізоляція. Це місце скидалося на каплицю, але водночас було дуже ефективною телерадіостудією. Джек раптом подумав про Джиммі Сваґґерта, Рекса Гамбарда та Джека Ван Імпе[179].

Люди, просто покладіть руки на телевізор — і ви ЗЦІЛИТЕСЯ!!!

Він відчув, що от-от вибухне сміхом.

Маленькі двері ліворуч від подіума прочинилися, і в залу зайшов Сонячний Ґарднер. Він був убраний у все біле — від маківки до п’ят. Джек бачив, що вирази облич хлопчиків варіюються від екзальтації до беззаперечного обожнення, але знову втримався від вибуху реготу. Біле видиво, що наближалося до кафедри, нагадало йому рекламу, яку він бачив у ранньому дитинстві. Йому здалося, що Сонячний Ґарднер схожий на чоловіка з реклами «Ґлед»[180].

Вовк повернувся до нього і хрипло прошепотів:

— Що таке, Джеку? Ти пахнеш так, наче тобі дійсно смішно.

Джек так сильно пирхнув у затулену долоню, що пальцями потекли безбарвні шмарклі.

Сонячний Ґарднер, обличчя котрого світилося яскраво-червоним здоровим рум’янцем, гортав сторінки величезної Біблії, що лежала на кафедрі, певно, запавши в глибоку медитацію. Джек побачив розпечене, вкрите рубцями обличчя Гека Баста і вузьку підозрілу фізіономію Сонні Сінґера. Швидко посерйознішав.

Кейсі зі скляної будки з тривогою дивився на Ґарднера. І щойно Ґарднер відвів красиве обличчя від Біблії та спинив свої затуманені, мрійливі й абсолютно божевільні очі на пастві, Кейсі перемкнув тумблер. Бобіни великого магнітофона почали обертатись.

6

— Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, — заговорив низьким, задумливим голосом Сонячний Ґарднер.

Не май заздрости до беззаконних,

бо вони, як трава, будуть скоро покошені, і, мов та зелена билина, пов’януть!

Надійся на Господа й добре чини,

замешкуй Території…[181]

(Джек відчув, як огидно підскочило в грудях серце.)

та правди дотримуй!

Хай Господь буде розкіш твоя,

і Він сповнить тобі твого серця бажання!

На Господа здай дорогу свою,

і на Нього надію клади,

і Він зробить…

Утримайсь від гніву й покинь пересердя,

не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло,

бо витяті будуть злочинці,

а ті, хто вповає на Господа, вспадкують Територію.

Сонячний Ґарднер згорнув книгу.

— Хай Господь додасть Його Благословення читанню Його Святих Слів.

Довго-довго він дивився на свої руки. У скляній кабіні Кейсі оберталися бобіни. А коли чоловік підвів погляд, Джек раптом почув, як він закричав:

Часом не з Кінґсленда? Ти ж не хочеш сказати, що перевернув цілий фургон Кінґслендського Елю, дурний цапиний хере? Ти ж не це хочеш сказати мені, прааааавда ж?

Сонячний Ґарднер пильно і переконливо вдивлявся у свою паству. Їхні обличчя були звернені до нього — круглі, витягнуті, побиті, прищаві, лукаві, чисті, юні, сповнені любові.

— Що це означає, хлопчики? Ви розумієте тридцять сьомий псалом? Ви розумієте цю повну любові пісню?

«Ні, — промовляли їхні обличчя — потайні і відкриті, чисті і спітнілі, вкриті прищами. — Не дуже, ми ж бо вчилися лише до п’ятого класу, а тоді брели дорогами… нас ловили… ми потрапляли в халепи… розкажи нам… розкажи нам…»

Раптово Ґарднер шокуюче загорлав у мікрофон:

— Це означає: НЕ ПАРСЯ!

Вовк відсахнувся і застогнав.

— Тепер Ви знаєте, що це означає, так? Ви, хлопчики, це вже чули, хіба ні?

— Так! — закричав хтось позаду Джека.

— О ТАК! — сяючи, луною повторив Ґарднер. — Не ПАРСЯ! НІЯКОГО ПОТУ! Це гарні слова, так, хлопчики? Це дуже гаааааааааааааарні слова, О ТАК!

— Так!.. ТАК!

— Псалом каже, щоб ви не ПЕРЕЙМАЛИСЯ злочинцями. НЕ ПАРСЯ! О ТАК! Каже, щоб ви не ПЕРЕЙМАЛИСЯ беззаконними. НІЯКОГО ПОТУ! Псалом каже, якщо ви ЙДЕТЕ до Бога і говорите з Богом, усе буде круто! Ви розумієте, хлопчики? Розумієте про що я?

— Так!

— Алілуя! — радісно щирячись, загорлав Гек Баст.

—