Злодійка, яка смикнула лихо за косички - Майкл МакКланг

Нарешті він забрав руки. Розкинувся на дивані, одна рука впала вниз. Пальцем недбало потер Кістку між очима і пес влігся й підставив груди. Хольгрен слухняно подряпав.

-- Ну?

-- Ти мала рацію. Той Клюге позначив тебе чарами виявлення перебування. Так насправді, простенька штука, але інколи найпростіші чари найбільш надійні. Під час вашої розмови він здобув щось пов‘язане з тобою. Швидше за все волосок. Тоді встановив з тобою фізичний контакт, простого рукостискання більш ніж достатньо.

Я згадала його руку на спині, очевидно саме тоді він підібрав мій волосок.

-- От підступний… а далі?

-- А далі обмотав твій волосок навколо чогось, мабуть, шпильки, й встромив її на спеціально приготовану мапу.

Я насупилася.

-- І тепер він спостерігає, як шпилька рухається по мапі, коли я чимчикую туди-сюди.

-- Щось в цьому роді.

-- То що мені робити?

-- Нічого. Зараз шпилька метушиться, як матрос, якого звільнили на беріг на чотири години. Звичайно, він здогадається, що ти відвідала мага, але він би здогадався, навіть якби я просто обірвав зв‘язок. Краще нехай задумається, кого ти знаєш, що зумів зав‘язати його чари в ґудзь.

-- Що? Чому? Ти викликаєш на себе зайву увагу, правда?

Він посміхнувся.

-- Прийшовши сюди, ти запевнила мені візит інспектора. Я волію, щоб він був обережним і ввічливим. Як правило, коли маги зустрічаються, вони намагаються визначити в кого більший талант. Така собі специфіка професії. Інколи при визначенні потерпають меблі. Тепер він знає, ким би я не був, швидше за все, я перевищую його в магії. Це допоможе уникнути можливих неприємностей.

-- Як скажеш. Та все одно, пробач, що вплутала тебе. Я твій боржник.

Він відмахнувся.

-- Шкода твого друга. І чесно кажучи, мене зацікавили ті статуетки. Якщо захочеш, можеш зайти до мене ще раз і я погляну на ту, що в тебе залишилася. Якщо вона з часів до Діаспори, я міг би відкупити її в тебе. Дам тобі більше, ніж сто марок і вона ніколи не потрапить на відкритий ринок.

-- Я подумаю. В мене таке відчуття, що в майбутньому вона ще стане мені в пригоді. – Як наживка, або погроза. – Якщо зможу, завтра забіжу.

-- Що збираєшся робити далі?

-- Посплю. Спробую довідатися, що зможу про цього еламнерця, з яким домовлявся Корбін. Вирішу, як до нього підступитися. – Зайти, вдарити ножем і вийти з цілою шкірою.

-- А з ним що?

-- З Кісткою? Не знаю. В мене купа роботи, а доглядати за цим нехлюєм – зайвий геморой. – Я поглянула на пса. Від подряпування Хольгрена він заснув на спині, розкинувши шерехаті вуха, немов маленькі крила, й висолопивши язика.

-- Можеш залишити його тут, тимчасово. Поки щось не придумаєш. Мені не зашкодить чиєсь товариство. І він стане чудовим поясненням твого візиту сюди, коли до мене завітає інспектор.

Я поглянула на різноманітні шматки трупів під склом.

-- Ти часом не потребуєш собачих органів?

Його обличчя виражало глибоке обурення.

-- Ей, я якраз збирався запропонувати тобі. Дешево.

-- -- --

Мені вдалося спіймати найманий екіпаж відразу за Доньчиним мостом. Під час поїздки я обдумувала свої можливості, намагалася визначити свій наступний крок. Смерть Корбіна розворушила осине гніздо.

Клюге і компанія спробують якомога швидше знайти на кого повісити його вбивство, перш ніж сім‘я Корбіна з‘явиться в місті з кривавими намірами. Гейрус, можна сміливо припустити, продовжить пошуки того, заради чого він готовий вбивати. І звичайно ж, за кілька днів прибуде пара холоднокровних вбивців, приїдуть, щоб зняти криваву плату для Корбінового старого. Як не крути, всі ниточки кінець-кінцем приведуть до мене. Навіть якби я хотіла, було вже надто пізно відступати. Я не хотіла.

Попереду мене чекали цікаві деньки.

Розділ 6

Коли я добралася додому вже був вечір. Я була смертельно змучена. Мене манив сон. Я перевірила криївку, щоб переконатися, що золота жаба на місці. Вона нікуди не поскакала. Спека була нестерпною. Я роздягнулася до нижньої сорочки, взяла пляшку солодкого, білого Госландського вина і залізла в ліжко. Я лежала, потіла, думала і сьорбала поки не прийшов сон.

Інколи крадіжка може бути простою і прямою, як кулак в довірливу пику, а інколи вона складна, як військова операція. І як у п‘яній бійці чи під час генерального бою, з яким би ти планом не починав, простим чи складним, в міру розвитку подій він завжди розтягується і викручується. Та все одно краще мати якийсь план, якщо не хочеш, щоб тебе відлупцювали. Я планувала не пограбування, а вбивство, але в багатьох відношеннях це тільки спрощувало справу. На власному досвіді переконалася, що забрати чиєсь життя в біса набагато простіше, ніж коштовності зі схованого сейфа.

Те, з чим я зіткнулася з кожною миттю ставало щоразу то більш заплутаним. Я потребувала більше інформації. Потрібно діяти, а не реагувати. Надто багато чого я не знала. Інформація стане моїм пріоритетом. Без інформації я закінчу життя, наткнувшись на ніж. Або в петлі.

Отже, потрібно розвідати віллу Гейруса. І потрібно притиснути Локвуда, посередника Корбіна. Потрібно довідатися більше про ту кляту жабу, збити різних псів з різних слідів і дати собі хоч якийсь перепочинок.

Останній ковток і я заткнула пляшку корком та задула свічку.

-- -- --

Я проспала значно довше, ніж звично, до глибокої ночі. Але через спеку і кошмари, це був неспокійний, переривчастий сон. Уві сні я бачила, як Корбіна порізали на вулиці, але він продовжував широко посміхатися до мене, його білі зуби забарвлені кров‘ю. І я чула шепіт. Немов він намагався щось мені сказати. Жахливі речі. Неприємну правду, яку краще