Плавучий острiв - Жюль Верн
Весь час здалеку, від обох портів, долинають постріли. Капітан Сароль почав з того, що припинив рух гвинтів, щоб позбавити Стандарт-Айленд можливості відійти від Ероманга, де тубільці влаштували свою операційну базу.
Губернатор, король Малекарлії, комодор Сімкоо, полковник Стюарт, що створили комітет оборони, спочатку гадали зробити вилазку. Але це визначало б пожертвувати багатьма захисниками і обійшлося б надто дорого. Чекати милосердя від цих дикунів так само марно, як і від хижаків, що два тижні тому заводнили Стандарт-Айленд. До того ж чи не спробують тубільці посадити плавучий острів на скелі Ероманга, щоб легше було потім віддати його на грабунок?
За годину напасники опинились уже перед огорожею Мільярд-Сіті. Вони намагаються пробити її, але надаремно. Вони хочуть перелізти через огорожу, але їх не пускають постріли захисників.
Отже, тубільцям не поталанило захопити Мільярд-Сіті зненацька, а в нічній пітьмі оборону міської огорожі прорвати нелегко. Тому капітан Сароль наказує тубільцям відійти на околиці і в парк, де вони чекатимуть світанку.
Між четвертою і п’ятою годинами небо на сході починає світлішати.
Половина керованих комодором Сімкоо і полковником Стюартом солдатів і моряків залишається в будинку мерії, інші збираються у сквері навколо обсерваторії, бо є підстави гадати, що капітан Сароль саме тут спробує вдертися крізь огорожу. Раз жодної допомоги ззовні немає чого чекати, треба будь-що перешкодити тубільцям добутися у місто.
Наші парижани приєднались до оборонців, яких їхні офіцери ведуть аж у кінець П’ятої авеню..
— Пощастило вислизнути від фіджійських людожерів, — вигукує Пеншіна, — а тепер мусиш захищатись від людожерів новогебрідських!
— Вони ковтатимуть нас не інакше, як цілісінькими, — каже в тон йому Івернес і додає: — Я боронитиму себе до останнього шматочка, як герой Лабіша[138]!
Себастьян Цорн мовчить. Відомо, що він думає про всі ці події, але це не заважає йому виконувати свій обов’язок.
Тільки розвиднилось, з обох боків садової огорожі розітнулись перші постріли. Починається мужня оборона в районі обсерваторії. На одному й на другому боці є жертви. Джема Танкердона ворожа куля влучила в плече — рана легка, і він воліє залишитись на місці. Нет Коверлі й Уолтер — у перших лавах бійців. Король, Малекарлії, нехтуючи кулями снайдерсів, намагається поцілити в капітана Сароля, який весь час на видноті серед своїх новогебрідців.
Правду кажучи, напасників надто вже багато! Все боєздатне населення Ероманга, Танна й сусідніх островів ринуло на Мільярд-Сіті. Проте є й сприятлива обставина, яку спостеріг комодор Сімкоо: течія не відносить Стандарт-Айленд до берегів Ероманга, а поволі скеровує його до групи північних островів; ще краще було б, якби його несло у відкрите море.
Але час минає, тубільці подвоюють свої зусилля, і оборонці, невважаючи на мужній опір, вже не можуть більш їх стримувати. О десятій годині огорожу зірвано. Перед натовпом, що горлаючи затопив увесь сквер, комодор Сімкоо змушений відійти до будинку мерії, де доведеться боронитися, як у фортеці.
Захищаючись, солдати й моряки відступають крок по кроку. Можливо, що тепер новогебрідці, вдершись за міську огорожу, гнані грабіжницьким інстинктом, розсіються по кварталах, що дало б мільярдянам хоч деяку перевагу.
Марна надія! Капітан Сароль не дозволяє тубільцям покидати Першу авеню. Посуваючись уперед цією вулицею, вони дійдуть до мерії, де остаточно зламають опір тих, хто потрапив в облогу. Коли капітан Сароль стане господарем мерії, перемога буде цілковита. Прийде година різанини й грабунку.
— Ні… їх надто багато! — повторює Фрасколен, якому асагай пошкодив плече.
Під зливою стріл і куль відступають далі.
О другій годині дня ворог відкинув оборонців до муніципального скверу. З кожного боку нараховують щось із п’ятдесят убитих, поранених удвічі чи втричі більше. Перше ніж тубільці наблизились до будинку муніципалітету, оборонці увіходять у нього, зачиняють усі двері, переводять жінок і дітей у внутрішні приміщення, де вони будуть у безпеці від стріл і куль. Потому Сайрус Бікерстаф, король Малекарлії, комодор Сімкоо, полковник Стюарт, Джем Танкердон, Нет Коверлі, їх друзі, солдати й моряки стають на чати біля вікон, й стрілянина поновлюється ще з більшою силою.
— Треба тут триматися, — каже губернатор. — Це наша остання надія! Врятувати нас може тільки чудо!
Новогебрідці йдуть на штурм за наказом капітана Сароля, що певен успіху, хоч перед ними й нелегке зав: дання. Двері в будинку настільки міцні, що їх важко висадити без допомоги артилерії. Тубільці кидаються на них з сокирами, але вогонь із вікон не вщухає й завдає їм великих втрат. Та це не зупиняє їхнього проводиря. Якби його вбито, ця смерть змінила б, можливо, становище…
Минає дві години. Будинок мерії все ще чинить опір. Кулі спустошують лави напасників, але на місце вбитих прибувають нові і нові. Марно найвправніші стрільці — Джем Танкердон і полковник Стюарт — намагаються влучити в капітана Сароля. Навкруг нього падають люди, а він наче невразливий.
І не він гине в розпалі запеклої стрілянини, а Сайрус Бікерстаф. Куля із снайдерса залетіла на центральний балкон і влучила йому в самісіньке серце. Він упав і ледве встиг проказати кілька слів приглушеним голосом, кров підступила йому до горла. Його перенесли до внутрішньої вітальні, де він небавом пустився духу. Так помер той, хто був першим губернатором Стандарт-Айленду, здібний адміністратор, людина великого й благородного серця.
Напад триває, лють тубільців подвоюється. Під ударами сокир двері будинку починають піддаватися. Як вберегти від ворожої навали цю останню фортецю Стандарт-Айлевду? Як врятувати жінок, дітей і всіх, хто знайшов тут притулок, від поголовного вбивства?
Король Малекарлії, Етель Сімкоо, полковник Стюарт радяться між собою, чи не організувати їм втечу через задні виходи палацу. Але де шукати захистку? На батареї Корми? Чи ж пощастить туди дістатися? В одному з портів? Та хіба ж там не господарюють тубільці? А поранені, число яких
