Крига. Частини ІII–ІV - Яцек Дукай
… У січні 1923 року з’являється ордер на арешт Александера Івановіча Черського. Список звинувачень включає якісь неокреслені політичні злочини, крадіжку комерційної таємниці (Сибирьхожетa?) й приналежність до забороненої державою релігійної секти.
… У лютому 1923 року починається другий страйк шаманів. Війна на Шляхах Мамутів набирає обертів. Більшає трупних щогл довкола Міста Криги. А вже незабаром… незабаром Його Імператорська Величність Ніколай II укладає контракт із Ніколою Теслою.
Потягнулося у незручному кріслі, вигнутому, мов хворий на сколіоз. Паркет під ногами вистрелив. Не варто плекати надії на те, що з цих шматочків Історії отримається якась правда про минуле. Очевидно, що тут триває політична й торгівельна війна на найвищому рівні, цілком незалежна від перипетій Філіпа Ґерославського. Повернулося подумки до розмови з білявим чиновником Міністерства Зими. Слід його розшукати й випитати — чого саме він очікував від Сина Мороза? Нічого дивного, що він передав ті Сибирьхожетовские копії «Карты Льда» так нишком, якщо вони самі цензурують навіть часткові мапи, вже цензуровані. А може, це не вони? Може, це інша фракція? А може, власне в часткових, спеціалізованих мапах — може, це в них загроза? Зрештою, крижлізні компанії працюють зі своїми мапами, ні Раппацький, ні Побєдоносцев не дістануться у їхні бібліотеки, концерни мають архіви в Берліні, Кьоніґсберґу, Відні, Нью-Йорку, наймають власних геологів — як от Філіпа Ґерославського.
Поглянулося ще раз на хронологію починань Черського-молодшого й Богдановича. Якщо припустити, що й справді хтось високопоставлений хотів їх позбутися… Про що таке небезпечне вони дізналися? Батько шукав мапи Богдановича вже у 1918 році. Він здогадався раніше, ніж вони самі? Бо згодом Черський і Богданович звісно ж почули про Батюшку Мороза. У 1921-му, у 1922 році. Вони мусили, нарешті, додати два й два. Якщо…
Бібліотекар подав хустинку. Подякувалося і зав’язалося її навколо лівої руки, стерлося краплі крови зі столу й кров із нігтів правої руки. Він докірливо накивав пальцем. Лиш би не заплямувати книжок.
Якщо — якщо ота трансформація людини в людину-крижину не є одиничним, неповторним дивом, якого зазнав тільки Філіп Ґерославський (а розум не погоджується на дива), то мусить існувати загальний рецепт, який усталює умови, за яких люди здатні ступити на Шляхи Мамутів.
Гіпотеза: Богданович і Черський дізналися про ці рецепти.
Хто найбільшою мірою зацікавлений у їхньому приховуванні?
Мгм, із найвищих за становищем гравців ми маємо тут, у принципі, п’ять осіб для розгляду: генерал-губернатора Шульца-Зимового й Алєксандра Алєксандровіча Побєдоносцева на місці, в Іркутську, й царя, Распутіна й Раппацького на Великій Землі. Шульц хоче використати Батька Мороза для переговорів із лютими; Шульца слід виключити з цього числа. Цар не вдавався би до таких потаємних методів. Війна з лютими — так; але вбивства геологів і цензура мап? Раппацький — про його мотиви знається занадто мало. Распутін — що ж, Распутін божевільний, але можна ризикнути й ствердити, що саме він першим би розпропаґував ідею подібних самозаморожень і повів би мартинівську братію шляхом Батюшки Мороза. Залишається Побєдоносцев. Він має мотив, має можливість і перебуває на місці. Він сидить на вершині своєї вежі над Іркутськом у хмарі тьмітла й без найменших докорів сумління нищить усе, що загрожує його Царству Криги…
Де Александер Черський? Ховається від охранки, мабуть, уже на другому кінці світу. А співробітники Богдановича й Черського? Їхні буряти? Чи Побєдоносцев здатний цензурувати всю сибірську етнографію?
Бібліотекар, коли його розпиталося, знайшов кілька цінних старих книжок, зокрема, editio princeps «Діаріюша із в’язниці московської, міст і місць» Адама Каменського: перший, як він стверджував, польський опис Сибіру. Потрапивши в московський полон у середині XVII століття, Каменський був засланий до Якутії, де познайомився із віруваннями й звичаями народів Сибіру. Не набагато пізніші записки Сєнніцького, Ляха й Пйотровського. Про бурятів і тунґусів пише Юзеф Кобилецький у «Відомостях про Сибір і подорожі, по ньому відбуті в роках 1831, 1832, 1833, 1834» (усі — засланці). Є, звісно, Маврицій Авґуст Беньовський із «Історією подорожей і дивних подій», а на додачу, прошу, «Ангеллі» Словацького. Таке враження, що половина праць про землі й народи Сибіру вийшла з-під пера поляків. Єдиний існуючий словник якутської мови й культури написав Едвард Пекарський, черговий засланець. Останній том цього словника, підписаний «Санкт-Петербурґ, 1921» містить велику главу, присвячену «тунґетитовій війні, яку вели якути з бурятами на Шляхах Мамутів». Проте на передостанній сторінці зауважилося величезну печать управління цензури Міністерства Зими. Перевірилося нумерацію сторінок: загалом бракувало вісімнадцять аркушів. Різали й тут! І то з книжки уже надрукованої, опублікованої, проданої!
Бібліотекар порадив радше приділити увагу етнографічним романам Сєрошевського, в літературі можна нишком протягти більше правди, мистецтво цензурування вигадки — тобто, брехні, — занадто тонке для чиновничьих умів.
Вацлав Сєрошевський успішно розпочав кар’єру етнографа (книжка «Дванадцять років у країні якутів» отримала золоту медаль Російського Географічного Товариства), але поступово дедалі більше заглиблювався у царину літератури. Сам він, зрештою, також непогано впорався. Передостанній його роман, названий «Абаас розповів мені», описував перипетії молодого польського засланця, який розбагатів на торгівлі соболиними хутрами й заснував із мисливцем-якутом спілку, що скуповувала хутро в тубільців за значно вищими цінами, які дозволяли убогим автохтонам принаймні подолати бідність і побудувати житла, міцніші, ніж повстяні юрти. Це мало той побічний ефект, що — мікроекономіка на практиці — мисливці припиняють співпрацю із конкурентами, й герой стає ще багатшим, а крім того, набуває великої поваги між народами Сибіру. Тож коли Крига ударяє понад Підкам’яною Тунґускою, коли вогонь знищує Іркутськ і починається лихоманка тунґетиту й крижліза, наш герой-благодійник має кращу позицію, щоб заснувати великий сорочий синдикат і викачувати мільйони рублів із Сибирьхожетa. Утім, через це він незабаром опиняється в осерді війни, яку ведуть між собою шамани бурятів, тунґусів і якутів за контроль над Шляхами Мамутів. Спершу його позбавляють снів: його дух під час відпочинку тіла викрадають й усіляко катують. Герой звертається за допомогою до свого спільника, й той кличе старого якутського шамана, однорукого карлика, який провадить вендету проти американських сталевих корпорацій і прусських концернів-зброярень. Диявол-чаклун пояснює протагоністові природу війни. Отож, у людини є дві душі, душа «кут», яка пов’язує її зі світом матерії, і душа «сюр», яка пов’язує зі світом нематеріального. У свою чергу, душа «кут» складається із «іє кут», встромленої у тіло, мов сучок у дошку, «буор кут», що кружляє навколо тіла, наче пес на прив’язі, й «салґин кут», що під час сну виходить із
