Загибель Уранії - Микола Олександрович Дашкієв

— Дуже дивно!.. — Кейз-Ол безцеремонно провів рукою по колючій щетині. — В тебе й замолоду не було такої буйної шевелюри! Стривай: та ти помолодшав! В тебе зникли зморшки на чолі!

— Даруйте, ясновельможний. Це — після операції. Я сам не знаю, чому так сталось. Я не винен…

— Гаразд! Радий за тебе!

Ой, який смиренний, жалюгідний сидить Псойс у куточку кабіни! Навіть очі боїться звести на розгніваного володаря!

Але так могло здатись тільки сторонньому. А насправді Айт поглинав поглядом два рядки на сторінці пластмасової книжечки в руці трильйонера: «Вимикання — 921678», «Вмикання — 315247».

Найголовніший секрет «сколопендри» розкрито! Щоб оволодіти нею, досить пробратися до кабіни керування. Але ж тепер постає ще складніше: машина не підпускає до себе нікого, крім Кейз-Ола. Як приручити її?

Протягом усієї зворотної подорожі трильйонер мовчав, а коли «сколопендра» зупинилась перед палацом, сказав сухо:

— Іди, Псойсе. Я викличу тебе, коли буде потрібно.

То був лихий знак.

Забравшись у безпечний закуток своєї спальні, Айт написав кілька слів і згорнув записку в невеликий квадратний пакетик. Він не боявся за себе. Уявному Псойсові загрожує тільки неласка та втрата посади. Непокоїла мовчанка Кейз-Ола. Камердинер не міг без виклику покинути свою кімнату. Коли б не це, він перестрів би Тессі, передав би їй записку.

Айт непокоївся, але й гадки не мав, що над ним нависла небезпека значно страшніша, ніж він припускав. Досить було розкритися факту, що Псойс приховав своє дивне омолодження, як недовірливий, підозрілий Кейз-Ол насторожився. Він одразу пригадав цілий ряд чудних змін, що відбулися з його камердинером після операції, — оту низку випадків, коли Айт мимохідь зраджував себе, бо навіть найталановитіший актор не зможе повністю перевтілитися в іншу людину. На щастя, трильйонер не вірив у переселення душ, тому вважав, що хірургічне втручання зіпсувало Псойсові вдачу, зробило його м'якосердим і брехливим. А коли так, треба перевірити, чи не обдурював камердинер свого володаря і раніше.

Хоч як було скрутно з часом у трильйонера, того ранку він тільки те й робив, що переглядав стрічки потаємних кіноапаратів. І незабаром натрапив на дещо цікаве.

Ні, Кейз-Ол не чув ні слова з бесіди Стун-Айя та Айта. Але плівка зафіксувала нічну прогулянку камердинера до шеф-інженера. Не довго думаючи, Кейз-Ол натис на кнопку з написом «Стун-Ай» і сказав сухо:

— Зайдіть. Негайно!

І от Стун-Ай стоїть перед ним — оцей «кандидат у Кейз-Оли». за виразом Айта. Стоїть і тіпається. А Кейз-Ол дивиться на нього напівпримруженими очима, і на вустах його зміїться посмішка.

— Ну?

Трильйонер не знає нічого. А Стун-Айєві здається, що все пропало.

— Я… я… ясновельможний, — він упав на підлогу, обхопив трильйонерові ноги. — Це — Псойс… Я нічого не хотів… Це він зраджує вас. Вимагає план Уранії та схеми таємних ліній зв'язку.

Кейз-Ол терпляче вислухав, потім витяг з кишені пістолет. Побачивши це, Стун-Ай завив. Постріл урвав його виття.

Не глянувши на забитого, трильйонер підійшов до стола, замислився. О, він таки вмів володіти собою, цей старий хижак! Його обличчя було спокійне і зосереджене, голос звучав м'яко:

— Моя люба, чи не можете ви зайти до мене? Я покажу вам дещо цікаве.

І так само спокійно він викликав камердинера.

— Псойсе, зайди-но до мене.

Почувши виклик, Айт зітхнув з полегшенням: здається, все гаразд. Але біля дверей кабінету Кейз-Ола він стрівся з Тессі і з виразу її обличчя зрозумів: біда! Сталося якесь велике, непоправне нещастя.

В карих очах було стільки муки, що в Айта аж мурашки по спині проповзли. Він ледве стримався, щоб не побігти назустріч дівчині. А вона ішла просто на нього, ледве помітно похитуючи головою, благала, наказувала поглядом… але що саме — Айт не міг зрозуміти. Він думав тільки, як непомітно передати записку.

Ще один крок. Ніби спіткнувшись, Айт похитнувся, схопив руку дівчини. Вона відповіла коротким міцним потиском і зразу ж відчула в долоні цупкий прямокутничок.

— Пробачте, міс Тессі!

— Ви неуважні, пане Псойс!

Ні, погана була акторка з Тессі Торн! Цю фразу вона майже простогнала, а потім шепнула беззвучно:

— Смерть!

Не було часу відповісти дівчині бодай поглядом. Тільки подумки крикнув він їй: «Прощай!», а через секунду по тому переступив поріг кабінету Кейз-Ола.

— Руки вгору!

За кілька кроків від себе Айт побачив труп Стун-Айя, зрозумів усе і повільно виконав наказ. Опиратись марно — трильйонер стріляє аж надто влучно.

Все сталося так, як і провіщав Люстіг: екскурсантів затримали в Уранії спочатку на день, потім на два, а пізніше було заявлено, що підводний експрес зазнав пошкоджень, і доки його відремонтують, гості можуть розважатися, як їм заманеться. Лауреатові Золотої Статуї професору Торну запропонували переселитись із «Містечка науки» до власне Уранії, яку решті вчених тільки показали.

Професор гордовито відкинув пропозицію, потай сподіваючись на схвалення його принциповості Кольріджем та Тессі, а через годину, після розмови з дочкою, винувато заявив Головному Адміністраторові, що погоджується. Тессі дещо навчилась розбиратись у тій політиці, яка здавалась їй мудрішою за шахову гру: принциповість, любий професоре, дуже потрібна штука, але зараз далеко потрібніший доступ до машин і джерел енергії та можливість вільно їздити з Уранії до «Містечка науки»!

За далекоглядність у цьому питанні Тессі Торн дістала подяку від Люстіга. Проте одразу ж настала її черга обурюватись: Люстіг сказав, що їй доведеться стати фрейліною Кейз-Олової нареченої, міс Мей.

— Фрейліною? — Тессі закліпала очима, спаленіла. — Нізащо в світі! Ти бачив