Українська література » Фантастика » Плутонія - Володимир Опанасович Обручев

Плутонія - Володимир Опанасович Обручев

Читаємо онлайн Плутонія - Володимир Опанасович Обручев
догори, а люди, які підвелися з землі, поки він кричав, і збентежено дивилися на нього, знову попадали ниць.

Давши їм полежати трохи, Іголкін підвівся і, повернувшись обличчям до вогню, голосно заспівав веселої матроської пісні. Первісні люди навколішки підповзли ближче і розташувалися великим колом біля вогнища, перекидаючись окремими вигуками здивування. Очевидно, їх полонені досі не робили нічого схожого.

Макшеєв налічив щось із вісімдесят дорослих, більшість яких були жінки. Підлітків і дітей різного віку було значно більше. Вони стояли й сиділи поза колом дорослих і з їх облич було видно, що пісня Іголкіна надзвичайно тішить їх, тоді як дорослі були збентежені і почасти навіть налякані нею.

Поспівавши хвилин десять, Іголкін знову підніс руки догори, а потім він і Боровий, що сидів під час співу нерухомо біля вогнища, попрямували до свого намету. Слухачі почали розходитися по своїх. Але дві жінки підійшли до намету полонеників і сіли біля його входу, очевидно маючи намір оберігати їх сон.

Стійбище незабаром затихло, і тільки вогнище, догоряючи, потріскувало серед спустілого круга.

Каштанов і Макшеєв повернулися до своїх супутників, розказали їм все, що бачили й чули, і спільно обговорили план звільнення товаришів.

ЗВІЛЬНЕННЯ ПОЛОНЕНИКІВ

Виспавшись добре, мандрівники склали всі речі на нарти і приготували все до негайного від’їзду. Потім пішли до стоянки дикунів, захопивши з собою одяг і взуття для полонеників, рушниці для них та пакунки з подарунками для дикунів. Наблизившись до галявини, вони почули звідти викрики і гавкіт собак. Очевидно, люди ще не пішли. Тим-то мандрівники, крадучись, підійшли до краю галявини і почали стежити з-за кущів.

Вони побачили, що все стійбище заворушилося. Круг між наметами був заповнений людьми, які збиралися на полювання. Жінки й чоловіки виносили з наметів списи, дротики, скребачки, жмути реміння. Діти сновигали всюди між ними, займали зброю, діставали стусанів, верещали й вили. Підлітки пробували дротики, оглядали списи і, випробовуючи їх вістря, кололи жартома один одного. Десятка півтора собак, в яких неважко було впізнати експедиційних, але напівздичавілих, трималися поза кругом, осторонь наметів, очевидно збираючись супроводжувати мисливців, а поки що сварилися й гризлися один з одним.

Нарешті, всю зброю повиносили, і дорослі, озброївшись списами, рушили натовпом на схід. За ними йшли підлітки, які несли дротики, ножі та реміння; вони, очевидно, були зброєносцями та носіями здобичі. Діти, хто на двох ногах, хто на чотирьох, бігли ззаду і по боках з вереском і криком. Собаки йшли віддалік. На краю галявини діти відстали і повернули назад, а натовп мисливців, не менш як сто чоловік, витягнувся довгим рядком по стежці, поступово зникаючи в лісі.

На стійбищі тепер видно було тільки старих. Вони заходилися прибирати намети і витрушувати шкури, які служили підстилкою і покривалом під час сну. З кількох наметів вилізли згорблені старі жінки і посідали біля входу; виповзли найменші діти, а немовлят виносили на руках і клали на шкури біля наметів на час прибирання.

Тільки біля намету полонеників залишилися три дорослі жінки, які, очевидно, виконували обов’язки вартових. Одна з них заходилася розрізувати шкури кістяним ножем на ремені; друга таким самим ножем стругала палички для стріл, а третя колола товсті кістки на гострі скалки для наконечників списів і стріл.

Незабаром з намету вийшов Іголкін, напівголий, як і напередодні, підкинув дров у вогнище і сів біля жінок. Побалакавши з ними про щось, він вийняв свій великий матроський ніж і став допомагати різати ремені. З його допомогою справа пішла помітно швидше. Потім з’явився і Боровий, але він не взявся до роботи, а почав дивитися в бік, де напередодні почулися постріли товаришів.

Дивлячись на цю сцену мирного співробітництва матроса XX століття і людей кам’яного віку, спостережники в кущах не могли стриматися від посмішки. Мала кількість людей, що залишалася, а також примітивність їх озброєння вселяли в них впевненість в успішному звільненні товаришів добром або силою. Але треба було виждати ще години півтори або дві, щоб мисливці відійшли досить далеко і не могли почути ні покликів, ні пострілів, і щоб навіть вартові жінки не могли наздогнати їх і повернути за короткий час.

Діти, які проводжали мисливців, поступово поверталися назад і розпочинали різні ігри в кругу і поза ним. Вони боролися, перекидалися, билися, а деякі, старші, запускали дротики в повітря або в покрівлю наметів.

Розрізавши шкуру, Іголкін пішов до свого намету і виніс звідти кусень м’яса, розрізав його на шматочки, нанизав на палички, виготовлені для стріл, і повстромляв їх у землю біля вогнища, щоб посмажити цей шашлик. Очевидно, полоненики ще не снідали і збиралися добре попоїсти перед втечею. Коли м’ясо підсмажилося, обидва посідали недалеко від вогнища і почали уминати шашлик. Іголкін час від часу підносив шматок м’яса то одній, то другій із жінок, що працювали біля вогнища, але ті сміялися і відверталися. Потім одна з них принесла з свого намету великий шматок сирого м’яса, і вони почали їсти його в такому вигляді, відрізуючи кістяними ножами довгі тонкі смужки, а також давали і дітям, що підбігали до них.

Коли сніданок закінчився, мандрівники, які сиділи в засідці, глянули на годинник. Часу минуло вже достатньо. Вони вийшли з лісу, стали в ряд і, піднявши рушниці та стріляючи по черзі холостими зарядами в повітря, швидко попрямували до наметів.

При перших же пострілах у стійбищі все затихло. Ті люди, що сиділи, посхоплювалися, а ті, що стояли, — застигли на місці, повернувшись обличчям до мандрівників, які підходили з такими страшними громоподібними звуками. Коли мандрівники вступили в круг куренів, люди простяглися на землі перед ними безмовно, і тільки найменші діти заревли від страху.

Підійшовши до намету полонеників і передавши їм одяг та зброю, мандрівники продовжували по черзі стріляти, поки Іголкін і Боровий одягалися. Макшеєв сказав матросові:

— Розтлумачте людям, що ви вже досить погостювали в них і що за вами прийшли тепер ще могутніші чарівники. За гостинність, виявлену вам, їм принесли подарунки, щоб вони пам’ятали про незвичайних пришельців, які спустилися

Відгуки про книгу Плутонія - Володимир Опанасович Обручев (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: