Єретики Дюни - Френк Херберт

«Ти там, Джессіко?»

Одраде відчула рух у глибині. Провал однієї Превелебної Матері: дозволила собі закохатися! Така дрібниця, та які великі наслідки. Тридцять п’ять сотень літ тиранії!

Золотий Шлях. Нескінченний? А як же втрачені мегатрильйони зниклих у Розсіянні? Яку загрозу становили ті Загублені, що тепер повертаються?

Немов читаючи думки Одраде, що вона, здається, інколи робила, Тараза промовила:

— Ці Розпорошені зовні… тільки й чекають змоги напасти.

Одраде чула аргументи: з одного боку небезпека, з другого — щось магнетично привабливе. Стільки чудових невідомих. Чого тільки не змогло б зробити з цими невикористаними людськими ресурсами Сестринство, таланти якого впродовж тисячоліть шліфувалися меланжем? Подумай про незліченні нові генотипи! Подумай про потенційні таланти, що вільно ширяють у світах, де можуть загубитися назавжди!

— Це незнання породжує найбільший жах, — сказала Одраде.

— І найбільші амбіції, — додала Тараза.

— То я лечу на Ракіс?

— У належний час. Я вважаю, що ти впораєшся із завданням.

— Інакше ти мені б його не доручила.

Це був їхній давній обмін словесними уколами, ще зі шкільних часів. Проте Тараза усвідомила, що втяглася у нього всупереч волі. Надто багато спогадів пов’язувало їх обох: Дар і Тар. Слід за цим стежити!

— Пам’ятай, кому належить твоя вірність, — промовила Тараза.

***

Існування не-кораблів створює можливість знищення цілих планет без відомсти. До планети може бути послано великий об’єкт, астероїд чи його еквівалент. Або ж можна розпалити ворожнечу між людьми, вчинивши сексуальну диверсію, а тоді озброїти їх, щоб вони самі себе знищили. Ці Всечесні Матрони, схоже, віддають перевагу останній техніці.

Аналіз Бене Ґессерит

Зі свого місця на дворику Дункан Айдаго не зводив очей зі спостерігачів угорі, навіть коли здавалося, що він зайнятий геть іншим. Там, звичайно, був Патрін, але на Патріна байдуже. Усю увагу Дункана привертали Превелебні Матері навпроти нього. «Новенька», — подумав він, побачивши Люціллу. Ця думка наповнила його хвилею збудження, яке він розрядив, розпочавши нове тренування.

Закінчив три перші комплекси тренувальних ігор, складені Майлсом Теґом, здогадуючись, що Патрін відзвітує, як добре він упорався. Дункан любив Теґа та старого Патріна й відчував, що це почуття взаємне. Проте ця нова Превелебна Мати — її присутність натякала на цікаві зміни. Насамперед вона була молодшою за інших. А ще ця новенька не намагалася приховати очей, які видавали її належність до Бене Ґессерит. Уперше глянувши на Шванг’ю, він зустрівся з очима, схованими за контактними лінзами, що симулювали звичайні зіниці, без ознак залежності, і ледь почервонілі білки. Чув, як одна з аколіток Твердині казала, що лінзи Шванг’ю коригували теж «астигматизм, допустимий, бо компенсується цінними рисами її генетичної лінії, які вона передає потомству».

Тоді Дункан мало що зрозумів у цьому зауваженні, але обнишпорив бібліотеку Твердині, шукаючи пояснень, які виявилися нечисленними й дуже урізаними. Сама Шванг’ю обрубала всі питання на цю тему, а поведінка його вчителів підказала Дункану, що вона сердилася. Звикла зривати свій гнів на інших.

Дункан підозрював, що насправді її роздратувало бажання довідатися, чи вона не його мати.

Він уже давно знав, що не такий, як усі. На складній території Твердині Бене Ґессерит були місця, куди йому заборонено заходити. Він знайшов способи обійти такі заборони та часто заглядав крізь товсті пласкляні шибки й відчинені вікна на вартових і розлогі обшири розчищеного терену, які можна було накрити вогнем зі стратегічно розміщених бункерів. Сам Майлс Теґ учив його, яким важливим є таке накриття.

Тепер ця планета звалася Гамму. Колись вона була відома як Ґ’єді Прайм, але хтось на ім’я Ґурні Галлек змінив це. Усе це древня історія. Нудні речі. У планетній грязюці досі зоставався слабкий запах горілої олії від доданіанських часів. Учителі пояснювали йому, що це змінили тисячоліття спеціальних насаджень. Він бачив частину тих насаджень із Твердині. Її оточували ліси — хвойні та листяні.

Далі таємно стежачи за Превелебними Матерями, Дункан кілька разів перекрутився колесом. Рухаючись, напружував ударні м’язи, як учив його Теґ.

А ще Теґ навчав його планетарної оборони. Гамму оточували орбітальні супутники-монітори, команди яких не могли тримати на борту своїх сімей. Сім’ї залишалися тут, на Гамму, як заручники пильності орбітальної сторожі. Десь серед космічних кораблів пролітали невидимі не-кораблі, до екіпажів яких входили тільки люди башара та Сестер Бене Ґессерит.

— Я не взявся б за це доручення без повного командування всіма оборонними приготуваннями, — пояснював Теґ.

Дункан зрозумів, що «цим дорученням» був він. Твердиня мала захищати його. Теґові орбітальні монітори, зокрема й не-кораблі, мали захищати Твердиню.

Це все було частиною військової освіти, елементи якої здавалися Дункану звідкись знайомими. Довідавшись, як захищати позірно вразливу планету від космічних атак, він знав, коли ці захисні установки правильно розставлені. Система була напрочуд складною, але її елементи вдалося ідентифікувати і зрозуміти. Наприклад, постійний моніторинг атмосфери і складу крові мешканців Гамму. Всюди були лікарі сукійської школи, яких оплачували Бене Ґессерит.

— Хвороби — це зброя, — казав Теґ. — Наш захист від хвороб мусить бути точно налаштованим.

Теґ часто критикував пасивну оборону. Називав її «витвором ментальності облоги, що, як давно відомо, спричиняє смертельну слабкість».

Коли Теґ заводив мову про мілітарні інструкції, Дункан уважно слухав. Патрін і бібліотечні записи підтверджували, що ментат башар Майлс Теґ був знаменитим військовим керівником Бене Ґессерит. Патрін часто згадував їхню спільну службу, і в цих спогадах Теґ завжди поставав героєм.

— Мобільність — це ключ до військового успіху, — говорив Теґ. — Якщо ти зв’язаний у фортецях, навіть усепланетних, то ти, врешті-решт, вразливий.

Теґ не надто переймався Гамму.

— Бачу, ти вже знаєш, що колись це місце називалося Ґ’єді Прайм. Харконнени, які тут правили, дечого нас навчили. Завдяки їм ми краще знаємо, якими жахливо брутальними бувають люди.

Згадуючи це, Дункан помітив, що дві Превелебні Матері, які стежили за ним із галереї, вочевидь, обговорювали його.

«Я — доручення цієї нової?»

Дункан не любив, коли за ним стежили, і сподівався, що нова дозволить йому мати трохи часу для себе самого. Вона не здавалася суворою. Не те що Шванг’ю.

Продовжуючи вправи, Дункан синхронізував їх зі своєю особистою літанією: «Проклята Шванг’ю! Проклята Шванг’ю!»

Він ненавидів Шванг’ю від дев’ятого року життя. Думав, що вона не знає про його ненависть. Імовірно, вона геть забула про інцидент, який розпалив цю ненависть.

Йому ледь виповнилося дев’ять, коли він зумів прослизнути повз внутрішню охорону в тунель, що вів до одного з бункерів. У тунелі пахло пліснявою. Світло було тьмяне, скрізь вогко. Він устиг виглянути крізь бійницю, перш ніж його піймали й відтягли назад, до центру Твердині.

Наслідком цієї вилазки стала сувора лекція від Шванг’ю, далекої