Крига. Частини ІII–ІV - Яцек Дукай
Замахалося руками.
— Ні, ні! — Вкусилося за язик. Адже не можна проговоритися про арсенал Тесли. — Ви знаєте, що Імператор…
— Імператор! — пирхнув mijnheer Іртейм. — Якщо ви справді думаєте, що тут дозволять на якісь почини проти Криги й руйнування крижлізної промисловости, то ви дітвак. — Він роззирнувся по безладі на столі, нахилився і поглянув під стільницю, зазирнув іще до коша. — Я десь тут мав газету… Великий винахідник Нікола Тесла прибув нещодавно до Іркутська. Що? Не чули? Й знаєте, чому його ще не прогнали геть? Там було його фото, яке багато пояснює. Чарівник! Повелитель блискавок! Дідуган, який живе своєю колишньою славою і морочить дурнуватих російських чиновників, аби повернути борги, яких наробив в Америці. Мало хто тут, у Зимному Ніколаєвську, не вважає його театральним шарлатаном.
Згадався інженер Решке із Північної Мамутячої Компанії, але знову не сказалося нічого.
— Відлига! — вже зовсім прокинувся Іртейм. — Ха! Ви теж цього наслухалися? Імператор злий на Зиму, Зима відійде! — Він знову пирхнув і цюкнув себе молоточком під оком. — Вибийте це собі з мізків.
— У такому разі потрібні якісь більш морозостійкі зимовики…
— Погляньте, — перебив він. — Там, наприклад: холодник. — Він указав на поздовжню сталеву скриню біля риштувань, з якої було випатрано дроти і вали, що заповнювали половину її нутрощів. — Підводимо струм, двигун обертається, механічне тертя студіней крижліза знижує температуру всередині. В стінки дамо мороскляні вакуумні ізолятори й утримуватимемо мороз тижнями, роками. Ми починали з тунґетитових перснів, але поступово доходимо до дедалі дешевших студіней. Ви тямите, який маєток зробить на цьому Крупп, коли ми отримаємо дослідний зразок за ціною, доступною для наших добропорядних міщан?
… Або це. — Він ударив молоточком по невидимій струні, натягнутій між двома ґрайферами: тільки в дрижанні вона пустила тонку веселку, й око вловило образ натягнутої нитки. — Циноморозні волокна. Теж уже запатентовано наліво й направо. З них виготовлять надлегкі літаки, броньовані сорочки й костюми, на них підвісять архітектуру нового Вавилону. Панове із Kaiser-Wilhelm-Gesellschdft уже прислали нам великі плани нових міст, нових машин, нових піднебесних залізниць. А те, чого вони не прислали, — ми можемо припустити. Ці кораблі й гармати, на які Імператор замовляв тут крижлізо, через кілька років доведеться викинути на смітник.
… Зайдіть якось до доктора, може, він покаже вам свою іграшку: криговізор. — Іртейм пласко склав долоні. — Дві тахлі мороскла, долішня із вплавленою крижлізною сіткою, горішня прозора. Між ними суспензія з частками тунґетиту. Побачите, як кольорові зображення ллються по моросклі. У криговізорі вони змінюватимуться і будуть плавно укладатися відповідно до прикладеної напруги. Себто, коли йому це вдасться. — Mijnheer Іртейм схопив горщик, вихилив решту бульйону. — Він каже, що мусить виїхати. Але Крупп його не відпустить.
— Мгм, я розпитував, як тут ведеться із задумами співробітників, і…
Бридкий голландець приязно поплескав по плечу.
— Не хвилюйтеся, юначе, я нікому нічого не скажу.
А власне, чому ні? Чинґіз Щекєльніков мав рацію, щось тут не пасує, математика характеру залишає у рівняннях Іртеймa великі невідомі, або ж правий їхній бік просто не збігається з лівим боком.
— Чи ви сьогодні увечері затримаєтеся на довше? Я це обдумаю, і ще раз обговоримо питання. Чомусь мені здається, що на цьому можна зробити гроші.
Mijnbeer Іртейм заклично помахав рукою.
Повернулося до звіту для Kaiser-Wilbelm-Gesellschaft. Криго-картошку переклалося нишком у карман шуби. Підглядалося і підслуховувалося за паном Бусічкіним, чи не зауважить він крадіжку. У другій половині дня прийшов доктор Вольфке й дуже ввічливо вилаяв німого: не в тому полягає основна робота Бусічкінa, не за тунґетитові посіви Вольфке на килимі в директораті в сірка очей позичає. Адже Бусічкін відповідав за дослідження кріокарбону. Студеному вугіллю, яке походить із проморожених лютими родовищ (його добувають головним чином у черемховських копальнях), притаманно те, що кинуте у вогонь, воно миттю гасить його, а у вибуху тьмітла згоряє при дуже низьких температурах. Найперша загадка, яка стоїть перед чорною хімією, стосується молекулярної будови кріокарбону й інших остуджених, крижлізних матеріалів. Бо одна річ — це студінь вуглецевого крижлізa, тобто, скажімо, протягнута крізь студниці високовуглецева сталь, а зовсім інша — студінь чистого крижлізa Fe/gl й кріокарбон C/gl. У Томську, Санкт-Петербурзі й Берліні вже розписали «Чорні таблиці Менделєєва» крижаної хімії, які, однак, досі чекають підтвердження або спростування. Чи крижана трансмутація відбувається саме на молекулярному рівні? Чи один атом далі залишається кріовуглецем? Чи це, отож, властивість кожного окремого атома — як й електромагнетний заряд, маса або валентність? Чи існує певна особливість матерії на цьому найбільш фундаментальному плані, пов’язана із її корпускулярно-хвильовим характером, з енерґією і станом упорядкування, яка дається взнаки тільки після здобуття доступу углиб матерії, видозміненої таким чином: ми не знали, що живемо в Літі, поки не настала Зима. Якби це було правдою, то існувала би не тільки інша біологія гелію, але й інша біологія студеного вугілля: органічна хімія, заснована на сполуках C/gl — крижані вуглеводні, товщі й білки — крижані рослини й тварини — крижані люди. Чи пан Бусічкін брав на аналіз кров у зимовиків? Чи спалював він її у спектроскопі? Досліджував у хімічних реакціях? Засоромилося тепер за ентузіазм, виказаний перед Іртеймом. Нічого дивного, що його задум не захопив: вони тут, мабуть, роками порпаються у нутрощах зимовиків і комбінують, як би зробити людину більш морозостійкою. Записалося на шматку паперу: «№ 5: Шлях Жадібности — пішов у Мороз за тунґетитом?» Адже батько горнувся до зимовиків, до мартенівців: усі це підтверджують. Він працював у Горчинського, відтак у Круппа, знав, за що біжить у цих перегонах. У тисяча дев’ятсот одинадцятому його роту взяли в одну із перших експедицій углиб Криги; комісар Прайс казав, що більшість із них померли — вони зайшли так далеко, як жоден сорока опісля, адже ізотерми пересуваються, Крига пре. Що вони тоді побачили? Що знайшли? Чи дійшли до місця Удару? Хто ще вижив з цієї експедиції? Добре було б роздобути документи Міністерства Зими. Адже, може, й справді найпростіший Шлях — правдивий Шлях: він пішов у Мороз,
