Безкінечна війна - Джо Холдеман

Чорт, напевно, у них з'явилися передавачі матерії. І вона вирішила заощадити кілька секунд.

Через хвилину увійшов чоловік, на ньому була така ж проста, без прикрас, куртка, як і на всіх, включаючи жінку. Він піднявся на сцену, в кожній руці у нього була пачка товстих зошитів. За ним йшла жінка, вона теж несла зошити.

Потім я обернувся, — жінка як і раніше стояла у проході. До того ж чоловік явно був її брат-близнюк.

Чоловік погортав один з зошитів і кашлянув, прочищаючи горло.

— Ці книжки — для вашої зручності, — сказав він, теж з ідеальною вимовою. — Якщо не хочете, то можете їх не читати. Ви тепер можете робити те, що хочете… Тому що ви тепер вільні люди. Війна скінчилася.

Всі мовчали — ніхто не вірив.

— Як ви дізнаєтеся з цих книг, війна скінчилася 221 рік тому. Відповідно зараз 222 рік. За старим стилем — 3138 від різдва Христового.

— Ви остання група солдатів, які повернулися. Коли ви покинете базу, я її теж покину. Зараз це лише місце зустрічі прилітаючих з війни, а також пам'ятник людської дурості. І ганьби. Про все сказано в книгах.

Він замовк, і без паузи почала говорити жінка:

— Мені дуже боляче за вас усіх, я розумію, крізь що ви пройшли, і мені хотілося б сказати вам, що жертви були не марними, але, як ви прочитаєте, це не так.

Навіть накопичена за століття ваша зарплата не має тепер ціни, так як я більше не користуюся грошима або чеками. Не існує навіть такої системи як економіка… де використовують ці речі.

— Як ви вже, напевно, здогадалися, — знову заговорив чоловік, — я, ми, — клони однієї індивідуальності, однієї окремої людини — приблизно двісті п'ятдесят років тому мене звали Кан. Тепер мене звуть Канклон.

У вашій групі знаходився мій прямий предок, капрал Ларрі Кан. Мені дуже сумно, що він не повернувся.

Інші люди більше не відтворюються, тому що я — ідеальний генетичний зразок.

— Мене існує більше мільярда окремих індивідів, але я одна свідомість, — сказала вона. — Пізніше я постараюся пояснити детальніше, поки це важко.

Але на деяких планетах люди як і раніше народжуються старим природним шляхом. Якщо моє товариство здасться вам занадто незвичним і чужим, ви можете відправитися на одну з таких планет. Багато ветеранів просили мене змінити їх сексуальну полярність, щоб вони могли увійти в суспільство на цих планетах. Це можна зробити дуже легко.

Гаразд, Канклон, про це не хвилюйся, видай тільки мені квиток.

— Я прошу вас побути моїми гостями тут, на Старгейті, десять днів, після чого вас доставлять в будь-яке місце за вашим вибором, — сказав він. — Будь ласка, ознайомтеся з цією книгою. Можете ставити будь-які питання і просити про будь-яку послугу. — Вони встали і покинули сцену.

Поруч зі мною сидів Чарлі.

— Я не вірю, — сказав він. — Вони дозволяють… заохочують… чоловіків і жінок робити це? Один з одним?!

Канклон, що стояла в проході позаду нас, відповіла перш, ніж я придумав у розумній мірі ухильну відповідь:

— Я не хочу засуджувати ваше суспільство, — сказала вона, — але я думаю, що це необхідна запобіжна міра. Якщо щось трапиться з нашим генетичним зразком або взагалі клонування виявиться помилкою, то у людства збережеться багатий вибір нових генетичних матриць, щоб почати все спочатку.

Вона поплескала його по плечу.

— Звичайно, вам не обов'язково вирушати на ці планети. Залишайтеся у мене — я не роблю різниці між способами статевої гри.

Вона піднялася на сцену і довго розповідала нам, де ми будемо жити, харчуватися і так далі, перебуваючи на Старгейті.

— Комп'ютер мене ще в житті не спокушав, — пробурмотів Чарлі.

Війна, що тривала 1143 роки, почалася без якогось реального приводу і тривала тільки тому, що дві раси не могли спілкуватися одна з з одною.

Ледь така можливість виникла, першим питанням було: «Навіщо ви це почали?» І друга сторона відповіла: «Я?»

Цивілізація тельціан тисячоліття тому покінчила з поняттям війни, а людство, після двадцять першого століття, здавалося, теж почало переростати цей інститут. Але старі вояки ще жили, і багато з них перебували при владі. Вони управляли Групою Дослідження і Колонізації при ООН, яка тільки-тільки почала використовувати нещодавно відкритий колапсарний стрибок. Багато піонерських перших кораблів не поверталися назад. Колишні генерали почали підозрювати щось недобре. Вони озброїли кораблі колоністів і, зустрівши корабель тельціан, знищили його.

Після цього вони обтрусили пил з медалей та орденів. Все інше — історія. Винні були не тільки військові. Докази винуватості тельціан у зникненні перших кораблів були до смішного непереконливі. Деякі люди звертали увагу на цей факт, але їх ігнорували.

Війна була потрібна земній економіці — ось у чому справа, і така війна була б ідеальною. Вона давала можливість вкладати купи грошей, і одночасно об'єднувала людство, а не розділяла.

Тельціанам довелося заново вчитися воювати. Добрими солдатами вони так і не стали і, напевно, зрештою програли б війну. Тельціани не могли знайти спільну мову з людьми, йшлося в книжці, бо вони взагалі не мали поняття окремої особистості. Мільйони років вони були натуральними клонами. Коли ж в екіпажі крейсерів Землі увійшли канклони, раси нарешті вступили в контакт.

У книзі це давалося як готовий факт. Я запитав канклона, як пояснити особливість комунікації канклонів і тельціан, і він сказав, що я апріорно не в змозі засвоїти концепцію. Для цього немає понять у моїй мові, а якщо б і знайшлися поняття, мій мозок не впорався би з ідеєю.

Ну й добре. Я не був задоволений, але був готовий повірити. Нехай біле буде хоч чорним, головне — війні кінець.

Канклон виявився вельми гостинним господарем. Тільки для нашої групи був влаштований невеликий ресторан-таверна, де іжу подавали цілодобово. Я не бачив, щоб канклони їли або пили, — напевно, вони винайшли новий спосіб харчування. Одного вечора я сидів у ресторані, пив пиво і читав видану нам книгу.

— Я вирішив спробувати, — сказав Чарлі без передмов.

— Що саме?

— Жінку, — він здригнувся. — Тільки без образи… але мене щось не дуже тягне. Але інакше… А ти вже пробував?

— Е-е… ні, поки. — Канклони-жінки здавалися мені чимось на зразок прекрасної статуї або картини, я просто не міг уявити, що це живі люди.

— Правильно. — Він не став вдаватися в подробиці. — Крім того, вона… він… воно…