Калькуляція зірок - Мері Робінетт Коваль

— Вони зроблять знімки Місяця.

Усміхнувшись, я відштовхнулася від столу і встала. — Я визнаю, що, мабуть, залишилася би навіть без Натаніеля. — Це було дивовижно, що ми зробили. Нам вдалося запрограмувати орбіту, щоб ракета могла виконати гігантський обліт навколо Місяця без пілота. Ми сподівалися на це.

Це було простішим від того, що ми робили пізніше, коли відправляли людей на Місяць. Політ не передбачав необхідності переміщення на орбіту та виходу з неї, ми просто створили орбіту високоеліптичного рівня з апогеєм на зворотній стороні Місяця, враховуючи його гравітацію. Математика була досить простою.

Я пішла за Хелен з кімнати і приєдналася до групи працівників МАС, які прямували до центру управління місією. Ми, звичайно, всі вмістилися би, але там була оглядова кімната, а потім для тих, хто мав ключі, друга оглядова.

На випадок, якби ми мали кілька місій в космосі одночасно, ці дві кімнати теж могли управляти місіями. Одна з них використовувалася для тренувань з наступними льотними екіпажами, але друга, теоретично, була порожня. Або, принаймні, не в офіційному користуванні.

Ми з Хелен вискочили з головного натовпу і попрямували до сходів, які вели до другої кімнати.

— Ей! Почекайте. — За нами у двері проскочили Євген та Міртл Ліндхольми.

— Євген! — я посміхнулася їм. — Я не сподівалася, що ти прийдеш.

— Коли Міртл про все розповіла? Якби я пропустив перший проліт, ми перестали би розмовляти.

— Я повинна навчитися її вмінню торгуватися.

Євген без проблем наздогнав Хелен і мене на сходах.

— Вона не стільки торгується, скільки ставить ультиматуми.

— Не слухайте його.

— Побачити Місяць! — зі смішком Євген повернувся до мене, коли ми піднімалися сходами. — Як ви думаєте, що ми побачимо? Міртл думає, що це буде щось сіре.

— Вона, мабуть, права. Картинки скануються з роздільною здатністю лише тисяча горизонтальних ліній, і оскільки ми поки що не маємо кращої оптики, передача відбувається з нижчою швидкістю сканування ніж у телебаченні… — Я зупинилася. — Я щойно почала говорити на технічному жаргоні, чи не так?

— М-мм. Це досить близько до того, що ми робили в комунікаціях, тому у мене є догадка. Це буде нечітко?

— Так. Але ми повинні отримати чіткі фотографії, коли зонд повернеться до Землі.

Ми дійшли до кінця сходів і Євген відкрив двері.

— Якщо говорити про… це ідея Натаніеля?

Піднявши брову, я кивнула Євгену, щоб подякувати йому, пройшовши через двері.

— Він любить називати його зондом.

Євген засміявся.

— Ти знаєш, що я маю на увазі. Він все ще такий недовірливий щодо IBM?

— За його словами, це гидота, і він не вважатиме можливою будь-яку пілотовану місячну місію, яка не включатиме людські комп'ютери. — Що було добре для мене, оскільки збільшувало мої шанси на те, що їм доведеться включити в екіпаж жінку. Не те, щоб чоловіки не могли займатися математикою; просто більшість з них ішли в інженерію, а не на обчислення. Світ чисел на папері, схоже, не був для них таким привабливим, як апаратні засоби та виробництво і запуск ракет. Їх втрата.

У центрі керування були люди, але небагато. Більшість із них були із Зеленої команди. Також були кілька космонавтів. Дерек Бенкоскі та Халім Малуф схилилися над консоллю, базікаючи про щось з Паркером. Місіс Роджерс була серед ще однієї групи людей, які стояли біля великого дисплея, який незабаром показуватиме зображення, передане з зонда.

— Як ви думаєте, де нам слід приземлитися? — Хелен стояла на носках, намагаючись побачити щось над натовпом.

Я оглянула кімнату і помітила порожні стільці біля того, що, як правило, було місцем льотного хірурга. Скеровуючи нашу групу туди, було важко відвести очі від великого темного екрану. Удача зробила б нас на крок ближче до Місяця. Після цього вони вибирають місце посадки, а потім… потім хтось полетить на Місяць.

— Хелен, просто чудово, що ти принесла "закуски".

— Це звучить перспективно. — посміхнувся Євген. — Упасти вам на хвіст, безумовно, було правильним рішенням.

Хелен погладила сумку.

— І краще, ніж дивитися бейсбол.

На столі хірурга з'явилося кілька паперових стаканчиків та плетена пляшка, з її домашнім вином з чорниць. Це був невибагливий напій, але були дні, коли солодке і міцне було саме те, що потрібно. Хелен також витягнула пляшку газованої води.

— Знайшла рецепт коктейлю.

— Чудова господиня. — Євген нахилився, щоб заглянути в її сумку. — У вас там цілий бар?

— Немає льоду. — Вона нахмурилася на дві пляшки. — Коктейль не буде холодний.

— І не потрібно. — Міртл підняла два стаканчики і потримала їх, щоб Хелен могла налити. — Випити просто щось міцне.

Я засміялася і взяла стаканчик. Бульбашки підняли аромат, який зберігав пам’ять про літнє тепло. Коли Хелен наповнила його, я підняла руку вище.

— За Місяць.

— За Місяць і далі. — Євген стукнувся зі мною стаканчиками.

Газована вода відсікала частину приємного солоду і підсилювала смак чорних ягід.

— Ти сказав. Непоганий напій.

— Лише непоганий? — Хелен звузила очі і подала мені один із її запатентованих виразів зневаги.

Притягнуті запахом, підтягнулися кілька інженерів, серед яких був Рейнард Кармуш. Я трохи боялася, що він збирається взяти з собою Паркера, але, на щастя, той був більше зацікавлений у тому, щоб залишитися з іншими космонавтами.

Хтось приніс джин, і це, звичайно, означало, що ми повинні були поекспериментувати з іншими варіантами коктейлю. Для науки. Хімія дуже важлива частина ракетної індустрії.

Тримаючи джин та коктейль, який трохи просвітлів —