Фантастика Всесвіту. Випуск 1 - Річард Бах

Мартін сперся на стіну й засунув руки до кишень. Чекаючи, спробував пригадати важкі для розуміння події, свідком яких він став з тієї хвилини, коли Кеннет Робінс дав йому рентгенограму Лізи Маріно. Не минуло ще й двох днів, а йому здавалося — не менше двох тижнів. Початкове збудження, що він відчув, побачивши незнайому радіологічну патологію, змінилося спустошуючим страхом. Зараз його охоплював жах від думки, що він дізнається про справи, які кояться в лікарні. Було таке відчуття, наче хтось у його родині фатально занедужав. Медицина була його життям. Якби він не почувався особисто відповідальним за долю Крістін Ліндквіст, то, не виключено, що й просто забув би про те, що знав. Тирада Голдблатта про фахове самогубство продовжувала відлунювати в його вухах.

Вернер з’явився опівночі й повернувся, щоб замкнути за собою двері. Філіпс подався вперед і приклав долоню до брів, щоб у темряві пересвідчитися, чи це справді Вернер. Той переодягнувся, й зараз на ньому були темний костюм, біла сорочка і краватка. На Мартінів подив, трупар мав вигляд процвітаючого крамаря, що замикає на ніч крамницю. Його худе обличчя, що в трупарні здавалося порочним, тепер надавало йому майже аристократичного вигляду.

Вернер повернувся й секунду вагався. Потім простягнув руку долонею догори, щоб перевірити, чи йде дощ. Задоволений результатом, він рушив у бік вулиці. В правій руці він ніс чорний дипломат. Із зігнутої в лікті лівої звисала туго згорнена парасоля.

Йдучи за ним на безпечній відстані, Мартін звернув увагу на те, що у Вернера якась дивна хода. Він не накульгував. Ні, скоріше вистрибував, наче одна нога була дужча за другу. Але рухався він швидко і в рівному темпі.

Мартінова надія на те, що Вернер живе десь поряд з лікарнею, розвіялася, коли той завернув за ріг, вийшов на Бродвей і спустився сходами до метро. Прискоривши ходу, Філіпс скоротив відстань. Він ішов униз, переступаючи через сходинку. Спершу він не бачив Вернера. Напевно, в того був квиток. Філіпс поспіхом купив і собі й пройшов крізь турнікет. Ліфт стояв порожній, і Філіпс підтюпцем побіг похилим переходом у напрямку до платформи. Забігши за ріг, він угледів голову Вернера, який спускався сходами до платформи поїздів, що прямували до центру міста.

Видобувши з урни газету, Філіпс удав, наче читає. Вернер сидів на одному з штампованих пластмасових стільців усього в тридцяти футах від нього й читав, що було цілковитою несподіванкою для Мартіна, «Дебют у шахах». У тьмяному світлі підземки Філіпс усе ж краще роздивився одяг трупаря. Темно-синій стиляжний костюм, приталений піджак. Коротко підстрижене волосся стирчало пружним йоржиком. Гострі вилиці й засмаглі щоки робили його схожим на прусського генерала. Вигляд псували тільки черевики — вони були сильно зачовгані й давно скучили за щіткою.

В лікарні щойно скінчилася зміна, і платформа підземки була заповнена сестрами, санітарами, техніками. Коли підійшов експрес, Вернер увійшов до вагона, і Філіпс услід за ним. Після того як вони проминули П’ятдесят дев’яту стріт, Філіпс захвилювався. Можливо, Вернер їхав не прямо додому. Це чомусь не спадало Філіпсові на думку. Він зітхнув з полегшенням, коли нарешті вийшов услід за трупарем на Сорок другій стріт. Тепер питання було не в тім, чи додому він іде, чи ні. Цікаво було знати, як довго він тут ходитиме.

Навкруг снували нічні гульвіси й повії. Незважаючи на пізню годину й сльотаву погоду, Сорок друга стріт зберігала свій яскравий колорит. Охайно одягнений Вернер не звертав уваги на дивних, майже гротескного вигляду людей, що юрмилися біля кінотеатрів, де показували порнофільми, й біля вітрин книгарень, де було виставлено порнокнижки й порножурнали. Здавалося, він звик до психосексуальних збочень оточуючих. Філіпс, навпаки, почувався не в своїй тарілці. Здавалося, що цей, чужий для нього світ навмисне стає поперек дороги, змушуючи пробиватися крізь натовп, виходити на проїжджу частину, обходячи скупчення людей, намагаючись водночас не випускати Вернера з поля зору. Раптом він побачив, як Вернер різко повернув і зайшов до книгарні для дорослих.

Мартін лишився на вулиці. Він вирішив, що це справа безглузда. Якщо трупар швендятиме тут більш ніж годину, Філіпс піде додому. Стоячи на місці, він швидко виявив, що став легкою здобиччю для зграї збирачів пожертв, вуличних продавців і звичайних, прошаків. Вони були нав’язливі, і щоб позбутися їх, Філіпс відмовився від початкового плану й зайшов до крамниці.

Відразу ж за входом на балконі, що нагадував кафедру проповідника і висів майже під стелею, сиділа сувора на вигляд жінка з бузковим волоссям. Вона пильно подивилася на Філіпса, вивчаючи його з голови до ніг й визначаючи, чи можна його пустити далі. Мартін відвів погляд. Його непокоїло, що хтось може його побачити в цьому закладі, і він рушив до найближчого проходу. Вернера там не було.

Якийсь відвідувач крамниці пройшов упритул до Філіпса. Руки його безвільно звисали вздовж тіла, й коли чоловік просунувся повз Філіпса, його пальці ковзнули по Мартіновій сідниці. Тільки коли невідомий відійшов на кілька кроків, Філіпс збагнув, що сталося. Його мало не знудило, і він ледве стримав крик. Але менш за все йому зараз хотілося привертати до себе увагу.

Він рушив між книжковими полицями й стендами з журналами, щоб пересвідчитися, чи не ховається Вернер десь там. Жінка з бузковим волоссям зі свого воронячого гнізда стежила, здавалося, за кожним рухом Філіпса. Щоб не викликати підозри, він узяв якийсь часопис, але виявилося, — той був запакований у пластикову обгортку, і Мартін поставив його на місце. На обкладинці акробатично злягалися двоє чоловіків.

Раптом з дверей у глибині книгарні з’явився Вернер і пройшов повз закляклого від несподіванки Філіпса. Отямившись, Мартін стрімко відвернувся і почав нишпорити в порновідеокасетах. Але Вернер не дивився ні праворуч, ні ліворуч. Здавалося, він у шорах. За кілька секунд він був на вулиці.

Мартін затримався рівно настільки, скільки, він вважав, можна згаяти, щоб не загубити Вернера. Не хотів, щоб було надто помітно, що він стежить за трупарем, але коли рушив услід, жінка на балконі схилилася вперед і спостерігала, як він