Крига. Частини ІII–ІV - Яцек Дукай
У потязі пан Войслав курив, глибоко затягуючись цигарками із манчжурським тютюном, аж йому червоні іскри-вуглинки летіли на шубу й у широко розчесану бороду, переповідав уголос щоразу нові теорії, почуті від інших тутешніх пасажирів. Позаяк одразу здалося очевидним, що оті «американці», котрі обідали в Шульца, були людьми Дж. Пі. Морґана з місії на погибель Гарріманові та його Довколасвітній залізниці, яких відправили в Росію, купно із Веліцьким намагалося тепер допасувати дії губернатора до плану Морґана. Що було логічно неможливо — план Морґана, як його представив пан Поченґло на зібранні Клубу Ламаної Копейки, робив ставку на протилежні стратегії, а саме — союз із Распутіним, який мав би переконати Імператора припинити спорудження Аляскинського тунелю. Але як це узгодити із раптовою операцією арештів мартинівців?
— Але чому ви припускаєте, що вони бодай у чомусь переконали Шульца? — зауважилося, підносячи голос понад гамір, який панував у довгому отделении. — Сам Поченґло, зрештою, казав, що губернаторові також до вподоби більша незалежність і наближення Сибіру до Америки.
— Це спокуса всіх губернаторів Сибіру, — погодився пан Войслав, — починаючи від першого, князя Ґаґаріна із Тобольська. Пан Порфірій нас завжди зануджує цими оповідями. Ще за Єкатєріни ІІ існувало тут Сибірське Царство, карбували монету з його гербом; то була колонія Імперії, що нічим не відрізнялася від американських колоній Британської Корони. Мало бракувало, щоб міська дума Іркутська не створила власний сибірський уряд під владою спадкових царів-губернаторів. У Петербурзі добре про це пам’ятають. Кого б не послали сюди урядувати… Цей край сам собою осувається на схід, — він показав рухом руки з цигаркою, — у бік Тихого океану, до Японії, до Америки. Слушно лякаються.
— Тож янкі просто не пощастило: Шульц побачив їх наскрізь. Адже вони розтальники, хоч як не крути. Морґана б ніщо більше не втішило, ніж цілковита Відлига й повний крах крижліза. Шульц знає, що йому загроза.
— Тільки навіщо їх тепер арештовувати? Распутін теж заморозник.
— От із ким оті диверсанти-янкі мали б змовитися, — втрутився молодий клерк у мороскляному pince-nez, відірвавшись од ранкової газети, — то це передусім із отим винахідником, якого Його Імператорська Величність найняв для убивства лютих.
Пирхнулося.
— Ну, то Пірпон Морґан плюватиме собі в бороду, бо доктор Тесла радше з дідьком укладе угоду, ніж із будь-ким, кого Морґан порекомендує. Уже багато років між ними гостра ворожнеча: Морґан начебто утік із капіталом із фірми Тесли, довівши доктора до банкрутства.
— Тож їхній єдиний шанс, — зважував пан Веліцький, — налякати Його Величність Ніколая Алєксандровіча відокремленням областников, небезпечною самодіяльністю місцевих володарів на іншому кінці Імперії. Що коли постане залізниця через Берінґову протоку, то тоді губернаторам у головах беркицьнеться. Ніщо так не лякає самодержця, як автаркія підвладних.
— А Шульц про це не знає? Шульц про це знає. І знає, що в Морґана вистачить грошей, щоб так чи інак дістатися до імператорського вуха.
Нині не встиглося зайти до Тесли, потриматися за помпу Котарбінського. Організм і далі перебував на мінусі тьмідини після вчорашнього знетьміднення, відчувалося теслектричний прилив на піднебінні й під шкірою долонь; проте з кожною годиною замерзалося дедалі швидше.
Думалося про крижану математику психології: характер А, тож характер B, тож характер C. Зрештою, усі вони — раби єдиноістини про людину — вони це усвідомлюють так само добре, навіть якщо не можуть представити феномену в жодній зґрабній теорії.
— Але це укладається цілком логічно, подумайте лише, панове. Адже, що міг Шульц зробити, щоб авансом заспокоїти Ніколая Алєксандровіча щодо своєї лояльности й вірнопідданости? — Випростовувалося по черзі пальці. — Арештувати сектантів. Наслати охранку на областников. Не давати попуску демократам і соціалістам. Поб’ємося об заклад? Пан Поченґло й редактор Вулькевич теж, певно, мають сьогодні гостей у мундирах. «Новая Сибирь» — закрита. У помешканнях видних політичних розтальників — охранка. А в післяобідніх виданнях ми прочитаємо про новий наступ на японців Пілсудського.
— Справді, справді, — кивав головою клерк, а сніжна білість і коричнева барва дерев’яної обшивки вирували на його пенсне. Перегорнувши газету на інший бік, він ударив верхом долоні по папері. — Ось які знаки нам чиновники подають!
«Шпигунський скандал. Із Алєксандровська повідомляють: Акційне тов. «Тунґусія» нещодавно прийняло на роботу до себе такого собі Колєра, єврея, слюсаря за фахом, людину дуже інтеліґентну й добропорядну на вигляд. Впадало у вічі, що Колєр, попри невисоку платню, жив у достатку, утримував дружину й дитину. Минулої п’ятниці приїхав до Алєксандровська аґент поліції і, викликавши на допомогу жандармерію, арештував Колєра. Під час проведеного в його помешканні трусу було зібрано багато журналів і брошур. Колєр прибув до Алєксандровська з Кьоніґсберґа, й кажуть, що він займався шпигунством».
На пероні в Зимному Ніколаєвську клубочився натовп рабочих. Вони мали одразу вихлюпнути з-під довгого навісу на засніжені вулиці індустріального міста й приліпленого до нього зі сходу робітничого містечка, Иннокентьевска Другого, а тим часом вони стояли тут гуртом під хмарами людської пари, палахкотячи якоюсь неспокійною, гнівною енерґією. Небом, затягнутим димами й крижлізними веселками й патьоками млявої сніговиці, прокочувалися одна за одною хвилі пекельного виття сирен, що кликали на студниці, заводи, гути, морозниці й бурульникові зáклади, — а вони стояли. Ті, хто ви΄сіли із Мармеладницы, перемішалися з ними; менший натовп, злившись із більшим натовпом, одразу набув властивостей того другого: рух, гнівний гомін, вигуки й човгання ногами — на місці. Панове директори уже не зупинялися, не приглядалися — вони чимдуж тікали з перону, перестрибуючи на другий бік колії, під крила сяйв, розіпнутих на павукоподібних кранах і стрічкових конвеєрах.
— У Харбіні крижлізо поб’є усі рекорди, — зітхнув пан Войслав, обгортаючи обличчя товстим шарфом. — І чому я не радий?
— Ходімо швидше, — пробурчав Чинґіз Щекєльніков, вирісши раптом поруч. — Мені це не подобається. Сто селян — начувайся пан. Де
